Олександр Банний: молодим інженерам НУБіП є що запропонувати бізнесу

19 жовтня 2017 року

     Напрям наукових досліджень асистента кафедри надійності техніки факультету конструювання та дизайну Олександра Банного викристалізувався ще зі студентських лав. Адже під час навчання він уже скуштував хліборобської праці – збирав сівалки безпосередньо на заводі «Червона Зірка». І, як зізнається сам, знає про них усе «зсередини». За цією тематикою виконував також магістерське дослідження, а згодом кандидатську. Тема близька ще й тому, що виріс у сім’ї фермера, допомагав батькові на полі. Тому цілком логічно, що такі напрацювання лягли в основу наукової роботи Олександра вже як іменного стипендіата Кабінету Міністрів України.

— У чому суть дослідження?
     — Працюємо над точністю і надійністю пневмомеханічного висівного апарата. Відомо, що серійний пневмомеханічний висівний апарат має два види відмов, коли висіває пунктирним способом: пропуск насінини або ж висів в одне місце дві насінини. А відповідно до агротехнологічних вимог, існують науково обґрунтовані розрахунки, скільки насінин має лягти на один метр погонний з певним інтервалом між ними. Тому у ході виконання наукової роботи ми боролися з відмовою у вигляді пропусків. Для цього розроблено конструкцію пневмомеханічного висівного апарату з резервним дозатором. По суті ми удосконалили наш вітчизняний серійний апарат і обладнали його резервним дозатором. Але це не просто якась деталь, а цілий комплекс доопрацьованих серійних деталей: висівний диск, ущільнююча прокладка, корпус висівного апарата також вмонтований датчик перепаду розрідження у вакуумній камері, який фіксує пропуск, і спеціальний забірний лоток. На серійному висівному диску, по периметру якого розташовані отвори, ми зробили ще одне коло отворів – резервне. Коли виникає пропуск, спрацьовує датчик перепаду розрідження, виникає дуже малий потік повітря, який дає поштовх і з резервного отвору випадає насінина. Якщо ж резервна насінина непотрібна, вона знімається у сконструйований лоток і повертається у насіннєву камеру апарата. Проведені лабораторні і польові дослідження підтвердили ефективність нашої розробки. В залежності від різних культур (ми висівали соняшник, буряк, кукурудзу, і сою), рівень надійності і точності висіву підвищився на 18-22%.

— Що зроблено в рамках стипендії?
     — Це дослідження починалося ще коли на кафедрі виконувалася бюджетна наукова-дослідна тематика, але навіть після її закінчення робота не припинилася. Уже маємо патент на корисну модель, але готуємо на винахід.

— Чи є аналогічні розробки в нас і за рубежем?
     — В Японії є щось схоже, але справа в тім, що там дуже багато комп’ютеризації, електрифікації. І це не завжди зручно і доречно в наших умовах. Ми теж хочемо автоматизувати, використовуючи технології програмування, електроніку, але зробити конструкцію простішою і доступнішою. Наразі в рамках стипендії розробляються електромагніти, датчики, придбали необхідний пристрій, хоча й не новий, бо він коштує значно дорожче. А взагалі, закордонна сільськогосподарська посівна техніка має можливості електроніки, яка рахує кількість висіяного насіння, однак обладнання яке б усувало пропуски – немає. І на жодній з виставок, а я їх часто відвідую, чогось подібного не бачив.

— Що особисто дала стипендія?
     — Перш за все, – позитивна оцінка. Бо коли спілкуюсь чи з виробничниками, чи колегами по цеху з інших вишів, і кажу, що стипендіат КМУ, одразу отримую схвальну оцінку від співрозмовників. Адже у багатьох вишах немає жодного стипендіата. Зараз збираю кошти на компактний нетбук, і на різного типу датчики аби в польових умовах можна було проводити і фіксувати якісь показники.

— Які плани на майбутнє?
     — Довести до презентабельного вигляду свій науковий продукт, щоб можна було пропонувати його виробництву.

Розмовляла Ольга Наконечна

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook