в Бобровицькому районному будинку культури відбувся літературно-музичний захід «Живий у слові, серед нас»

 «Якби ви вчились так, як треба», – кожному знані Шевченкові слова,

які продовжуються висновком – «то й мудрість би була своя».

Анатолій Погрібний

Духовність українського народу, збереження славних традицій дідів-прадідів, пам’ять про досягнення наших земляків та примноження всіх людських цінностей – основні пріоритети виховного процесу в навчальному закладі.

«Народний професор», «кумир думаючих студентів», «професіонал високого класу», «Великий Українець»... Усі ці епітети звучали, звучать і, поза сумнівом, ще звучатимуть на адресу видатного вченого, доктора філологічних наук, публіциста і громадсько-політичного діяча Анатолія Григоровича Погрібного (1942-2007). Його, на жаль, немає поміж нас ось уже десять років, але пам’ять про цю світлу, добру, невтомну, відкриту, інтелігентну й патріотичну людину живе серед друзів, колег, студентів, однодумців.

Так, 15 березня в Бобровицькому районному будинку культури відбувся літературно-музичний захід «Живий у слові, серед нас», присвячений вшануванню пам’яті нашого земляка – Анатолія Погрібного, на якому були присутні студенти коледжу (групи Е-21, М-21,Т-31, Л-21).

Ведуча коротко розповіла присутнім про життєвий шлях Анатолія Григоровича Погрібного. На захід завітали поважні гості. Зокрема, Петро Петрович Кононенко, наш земляк, який народився в с. Марківці, учений-українознавець, громадський діяч, доктор філологічних наук, професор. Петро Петрович зазначив, що Бобровицький край – основа Чернігівщини, згадував Анатолія Погрібного як людину геніальної вдачі, дужого чину, цитував Тараса Шевченка, звертався до молоді, адже вони – майбутнє нації. Ставив філософсько-риторичні питання: «Числитись чи бути українцем?», «Анатолій Погрібний зробив багато для України, а що я зробив для моєї України», саме ці запитання спонукали кожного присутнього на заході, а особливо молодь, замислитись. Також Петро Петрович Кононенко відмітив, що Анатолій Погрібний надзвичайно вболівав за спільну справу всієї України і «заповнити прогалину, що виникла після відходу Анатолія Григоровича в засвіти, дуже складно, але він – не вчорашній. Він – сьогоднішній, завтрашній, майбутній».

Перед присутніми виступили представники Бобровицького осередку Чернігівського земляцтва в м. Києві: Андрій Михайлович Пінчук – український юрист, колишній голова Київського апеляційного господарського суду, член ради суддів України, член Президії та Ради суддів господарських суддів України, член ради Союзу юристів України, заслужений юрист України; Дмитро Головко – український поет, прозаїк і краєзнавець, Тетяна Літошко – виконавчий директор товариства «Чернігівське земляцтво» м. Києва. Всі згадували Анатолія Погрібного як працьовиту, всеохопну, небайдужу людину. Яскравий приклад інтелектуальної відповідальності, відваги, працелюбності, не галасливо-демонстративного, а конкретного, діяльного патріотизму. Ще багато гарних спогадів прозвучало про Анатолія Погрібного.

На заході були виконані пісні, які є знаковими для України та були улюбленими піснями Анатолія Погрібного. Звучала українська пісня «Летіла зозуля»,у виконанні Катерини Калініченко та Миколи Демидюка, яку любила мати Анатолія Погрібного – Софія Петрівна.

Завершено захід авторським віршем Марії Герасименко. Ще багато можна згадати про цей захід і, думаємо, що кожне слово почуте та сказане про Анатолія Погрібного залишиться в пам’яті присутніх. І кожен усвідомив велич цієї геніальної людини. В пам’ять про Анатолія Григоровича, згадуються слова з пісні на слова Степана Галябарди «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну…».

Не байдужими, а творчо-піднесеними; не спаплюженими, а з гідністю, самодостатністю і впевненістю в справедливість і високу моральність для молодого покоління українців студенти повертались із заходу «Живий у слові, серед нас».