Відкрите лабораторне заняття із дисципліни «Агрофізика» для студентів 1-го курсу агробіологічного факультету

     Відомо, що вода для рослин – основний екологічний фактор їх росту і розвитку. Вміст і запаси води у ґрунті обумовлені, у великій мірі, його мінералогічним, гранулометричним і структурно-агрегатним складом та метеорологічними умовами вегетаційного періоду. Фільтрація, вологопровідність та утримання води у ґрунтовій товщі відбувається під дією фізичних факторів: гравітаційних, капілярних, осмотичних та адсорбційних сил, якісний прояв яких виражається через ґрунтово-гідрологічні константи, що описуються законами Дарсі, Лапласа, Вант-Гоффа. Вимірюються ці гідрологічні характеристики ґрунту безпосередньо в полі, а також в лабораторних умовах.

     9 грудня на кафедрі ґрунтознавства і охорони ґрунтів ім. М.К. Шикули із студентами 1-го курсу 1-ої групи агробіологічного факультету на заняттях з агрофізики доцентом Михайлом Бережняком була проведена лабораторна робота із визначення основних ґрунтово-гідрологічних констант супіщаного і середньосуглинкового складу ґрунтів. 

     В лабораторії однією підгрупою студентів було досліджено вологість розриву капілярних зв’язків (ВРК) за методом Долгова і Мацкевича, суть якої полягала у находженні межі вологості ґрунту між капілярною вологою (НВ), за якої вода і розчинені в ній солі вільно рухаються в ґрунті і легкодоступні для кореневої системи рослин, а також значення ВРК за якого вода в капілярах втрачає суцільність і стає важкодоступною для рослин. Експериментально в лабораторних умовах це визначається шляхом добавляння до серії ґрунтових наважок у бюксах легкорозчинної солі Na2SO4 і змочення їх різною кількістю води. 
     У зразках добре зволоженого ґрунту, що обумовлює суцільність обводнення капілярів (НВ), солі з часом піднімуться на поверхню, а за меншої зволоженості (ВРК) випаровування солей не спостерігається. Встановлено, що вологість розриву капілярів у суглинковому чорноземі наступає за вмісту води нижче 17%, у дерново-підзолистому супіщаному ґрунті цей показник складає – 7% від маси ґрунту. 

     Інша підгрупа студентів визначала вологість стійкого в’янення (ВСВ) – нижньої межі доступності води для рослин методом вегетаційних мініатюр. Процедура дослідження полягала у вирощуванні проростків зернових культур, висадження їх у лабораторні стакани з удобреним мінеральними добривами ґрунтом, підтримання оптимального зволоження росту до появи трьох листків, а потім припинення поливу та ізоляція поверхні ґрунту від фізичного випаровування до моменту зав’ядання листків і невідновлення тургору при перенесенні рослин у середовище, де вологість повітря близька до насичення. Після цього беруться з кожного стакана зразки ґрунту для визначення його вологості (ВСВ) термостатно-ваговим методом.

     Визначання даних констант широко використовується в агрономічній практиці за розрахунку запасів продуктивної води у ґрунті, норм вегетаційного поливу, контролю режиму зволоження за крапельного зрошення сільськогосподарських культур у польових умовах.
      Відкрите лабораторне заняття відвідали доценти кафедри Володимир Козак, Катерина Карабач, аспіранти. 
     В цілому, лабораторне заняття з агрофізики пройшло на належному науково-методичному рівні та викликало у студентів активне бажання до проведення дослідницької роботи й жваве її обговорення.

Тонха Оксана,
доцент кафедри