Відлуння епох у священному місті: Роздуми на перетині шляхів Конфуція, Виноградського та сучасної науки

 Вступ: Відлуння крізь час у священному місті

Перебування в Цюйфу, місті, нерозривно пов'язаному з іменем Конфуція, неминуче спонукає до роздумів. Серед стародавніх храмів та тихих садів виникає відчуття глибокого історичного резонансу, що ставить під сумнів лінійність часу та ізольованість ідей. Саме тут, на батьківщині великого філософа, особливо гостро постає питання, сформульоване під час відрядження: «Це нагадує, як ідеї різних епох і культур впливають на наукове розуміння світу». 

Це спостереження — не просто особисте враження, а ключ до розуміння самої природи розвитку знання, питання, що лежить в основі історії та філософії науки. Щоб дослідити цю тему, звернімося до двох видатних постатей, що уособлюють різні епохи та культурні світи. З одного боку — Конфуцій, давньокитайський мислитель, чиї етичні та соціально-політичні ідеї сформували цивілізаційний ландшафт Східної Азії на тисячоліття. З іншого — Сергій Виноградський, український мікробіолог XIX-XX століть, чиї відкриття докорінно змінили наше уявлення про приховані механізми життя на Землі. 

Цюйфу стає ідеальним місцем для такого порівняння. Це не просто історичний фон, а унікальний вузол, де минуле зустрічається з сьогоденням, філософія — з наукою, Схід — із Заходом. Визнане ЮНЕСКО як об'єкт Світової спадщини, місто дбайливо зберігає Храм, Цвинтар та Родинну садибу Конфуція. Водночас, Цюйфу є домом для сучасного Педагогічного університету Цюйфу (Qufu Normal University, QFNU), де здійснюється наукова робота, зокрема й автора цих рядків. 

Це фізичне сусідство посилює метафоричний резонанс роздумів про взаємовплив ідей. Важливо зазначити, що Цюйфу не є застиглим реліктом минулого. Його статус об'єкта ЮНЕСКО, активна діяльність з його збереження та популяризації, розвиток туризму та освітніх програм, а також існування таких інституцій, як QFNU та Дослідницький інститут Конфуція, свідчать про те, що значення міста та спадщини Конфуція активно конструюється та підтримується в сучасності. Навіть історичні періоди руйнації, як під час Культурної революції, та подальшого відродження підкреслюють динамічний і часом суперечливий характер сприйняття цієї спадщини. 

Отже, Цюйфу — це не пасивне тло для рефлексії, а середовище, де діалог між минулим і сьогоденням, філософією та наукою, неявно заохочується самою атмосферою активного осмислення власної історії. 

Мета цієї статті — розкрити центральну тему про взаємовплив ідей крізь час та культури, аналізуючи філософію Конфуція та відкриття Виноградського. Ми спробуємо знайти дивовижні резонанси між цими, на перший погляд, далекими інтелектуальними традиціями та показати, як вони можуть інформувати наше сучасне наукове розуміння, особливо в питаннях екологічної гармонії та системного мислення. Усе це буде розглянуто крізь призму особистого досвіду роботи в QFNU, що дозволить пов'язати глобальні ідеї з конкретним місцем та науковою практикою. 

Мудрець із Цюйфу: Конфуцій та пошук гармонії

Конфуцій (551-479 рр. до н.е.), філософ, політичний діяч та педагог, зосереджував свою думку на питаннях етики, соціального порядку та належного управління. Його вчення, що лягло в основу конфуціанства, пропонує цілісний погляд на світ, де людина, суспільство і природа тісно взаємопов'язані. Для нашої теми особливе значення мають кілька ключових понять його філософії. 

• Гармонія (Хе 和): Центральним ідеалом конфуціанства є гармонія. Вислів «Гармонія цінується понад усе» (Хе вей гуй) відображає прагнення до злагоди не лише в суспільних відносинах, але й у взаємодії людини з космосом. Це передбачає усвідомлення свого місця у великому порядку речей та відповідну поведінку.
• Небо (Тянь 天): Конфуцій часто говорить про Небо як про вищу силу, божество або природний порядок, що керує світом. Влада правителя вважалася божественного походження («Мандат Неба»), а людські дії мали узгоджуватися з «волею Неба». Це створює рамку, де людське існування вписане в ширший космічний контекст.
• Шлях (Дао 道): Хоча поняття Дао більш характерне для даосизму, Конфуцій також використовує його для позначення природного шляху, закону, що керує всіма речами. Спостерігаючи за течією річки, він зауважив: «Усе тече так само, як і вода. Час біжить, не зупиняючись, ні вдень, ні вночі». Це вказує на визнання універсальних принципів руху та змін у природі.
• Ритуал/Правила поведінки (Лі 禮): Лі — це не просто формальні церемонії, а зовнішній вияв внутрішніх чеснот, таких як людяність (Жень). Дотримання Лі регулює соціальні відносини, підтримує порядок і гармонію. Це включає належну поведінку в різних ситуаціях, повагу до старших та предків. Можна припустити, що Лі може поширюватися і на належне ставлення до природи, як до частини встановленого порядку.
• Людяність/Гуманність (Жень 仁): Жень є основоположною чеснотою, що означає доброту, співчуття, здатність відчувати біль інших та ставитися до них з повагою. Це внутрішня якість, що проявляється через Лі. Деякі інтерпретації припускають можливість розширення Жень за межі людських стосунків, охоплюючи турботу про весь світ природи («поширювати себе на всі речі»; «Мудрий знаходить радість у воді, доброчесний — у горах»).
• Шляхетна людина (Цзюньцзи 君子): Ідеал особистості в конфуціанстві — це Цзюньцзи, людина, шляхетність якої визначається не походженням, а моральними якостями та поведінкою. Цзюньцзи прагне до Жень, дотримується Лі, розуміє Дао та своє місце в космічному порядку, встановленому Небом. 

Ці ідеї знайшли своє відображення в інтерпретаціях конфуціанства, що підкреслюють його «антропокосмічний» світогляд. Людина розглядається не як відокремлена від природи істота, а як невід'ємна частина великої, взаємопов'язаної та динамічної системи. Концепція «Гармонії між людиною та Небом/Природою» (Тяньжень хеї 天人合一), особливо розвинена в неоконфуціанстві та сучасних інтерпретаціях, стає ключовою для розуміння потенційного екологічного виміру цієї філософії. 

Саме місто Цюйфу, з його архітектурними ансамблями Храму, Цвинтаря та Родинної садиби Конфуція, спроектованими згідно з конфуціанськими уявленнями про ієрархію та порядок, стає матеріальним втіленням цих ідей. Артефакти, стели з імператорськими указами та текстами, що прославляють Конфуція, багатовікова традиція ритуалів та вшанування пам'яті перетворюють ландшафт на своєрідний текст, що промовляє мовою філософії. 

Однак, конфуціанська гармонія — це не просто абстрактне прагнення до миру; вона глибоко вкорінена в конкретних соціальних структурах, ролях та ієрархіях. Конфуцій підкреслював чіткий розподіл обов'язків, важливість шанування старших та предків, розрізнення між «шляхетними мужами» та «простим народом». Досягнення гармонії (Хе) нерозривно пов'язане з дотриманням цих структур та правил поведінки (Лі) всередині них. Навіть такі чесноти, як Жень, часто розглядаються в контексті соціальних зв'язків (синівська шанобливість, вірність). Тому, коли ці поняття поширюються на природу, вони, ймовірно, несуть із собою цю реляційну, можливо, навіть ієрархічну структуру. 

Людина, особливо мудрець або шляхетний муж (Цзюньцзи), розглядається не просто як пасивна частина природи, а як істота, що має певну роль та відповідальність всередині природного порядку. Це випливає з унікальної людської здатності до чесноти (Жень) та розуміння (Лі, Дао), що вписується в структурований космічний порядок (Тянь). 

Таким чином, конфуціанський екологічний погляд, будучи холістичним, є радше структурованим холізмом. Він наголошує на належних стосунках та відповідальності в межах взаємопов'язаної системи, а не на егалітарному баченні всіх її компонентів. Це пропонує нюансований підхід, де етична відповідальність людини перед природою є першочерговою, що відрізняється від деяких сучасних екологічних концепцій, які акцентують на внутрішніх правах природи незалежно від ролі людини. 

Мікробний Еколог: Відкриття Прихованих Світів Виноградським

Перенесемося тепер у зовсім іншу епоху та інтелектуальний контекст — до кінця XIX та початку XX століття, коли працював видатний український мікробіолог Сергій Миколайович Виноградський. Це був час становлення мікробіології як науки, яка, під впливом праць Луї Пастера та Роберта Коха, була значною мірою зосереджена на вивченні патогенних мікроорганізмів. Виноградський, однак, обрав інший шлях, ставши одним із засновників екологічного напряму в мікробіології. 

Його відкриття були воістину революційними. Найбільш відомим є відкриття хемосинтезу, або хемолітотрофії. Виноградський довів, що існують організми, здатні отримувати енергію не з сонячного світла (як при фотосинтезі) і не з органічних речовин (як гетеротрофи), а шляхом окислення неорганічних сполук — сірководню (H₂S), аміаку (NH₃), нітритів (NO₂⁻) — і використовувати вуглекислий газ (CO₂) як джерело вуглецю. Почалося це з дослідження сіркобактерій Beggiatoa, в клітинах яких він спостерігав накопичення та зникнення гранул сірки. Це відкриття зруйнувало панівне уявлення про джерела енергії для життя. 

Не менш важливими були його дослідження біогеохімічних циклів. Виноградський детально вивчив процес нітрифікації, виділивши бактерії, відповідальні за його окремі етапи: Nitrosomonas та Nitrosococcus, що окиснюють амоній до нітриту, та Nitrobacter, що окиснює нітрит до нітрату. Він також першим виділив вільноживучу азотфіксуючу бактерію — анаеробну Clostridium pasteurianum. Ці роботи розкрили фундаментальну, раніше невідому роль мікроорганізмів у кругообігу ключових елементів у природі — Азоту та Сульфуру. 

Виноградський був новатором і в методології. Він відійшов від практики Коха, спрямованої на виділення чистих культур на універсальних середовищах, і почав вивчати мікроорганізми в їхньому природному середовищі або моделюючи його умови. Він розробив метод елективних (вибіркових) поживних середовищ, що дозволяло виділяти мікроорганізми на основі їхньої специфічної фізіологічної функції в певному середовищі. 

Вершиною його екологічного підходу стала колонка Виноградського — геніальний у своїй простоті пристрій. Це скляний циліндр, заповнений мулом, водою та органічними добавками, який стає самодостатньою мікрокосмою. З часом у колонці формуються чіткі шари мікробних угруповань, що відображають градієнти кисню, сірководню та світла. Тут можна спостерігати різноманіття метаболічних типів — аеробів, анаеробів, фототрофів, хемолітотрофів — та їхню роль у кругообігу речовин. Колонка Виноградського й досі залишається важливим інструментом для демонстрації принципів мікробної екології в усьому світі. 

Завдяки цим відкриттям та підходам Виноградського (разом із Мартінусом Беєрінком) вважають засновником мікробної екології. Він змістив фокус досліджень з патогенів на фізіологічні ролі та взаємодії мікроорганізмів у їхніх природних екосистемах. 

Аналізуючи доробок Виноградського, стає очевидним, що його дослідження пронизані тим, що ми сьогодні називаємо системним мисленням, хоча сам термін тоді не використовувався. Його увага незмінно була зосереджена на процесах (нітрифікація, окислення сірки, азотфіксація), циклах (Азоту, Сульфуру) та взаємозв'язку між організмами та їхнім хімічним середовищем (хемолітотрофія). Відкриття хемосинтезу показало, що джерела енергії для життя є набагато різноманітнішими та тісніше пов'язаними з геохімією, ніж вважалося раніше. Розшифровка етапів циклів Азоту та Сульфуру виявила мікроорганізми як ключових гравців у взаємопов'язаних глобальних процесах, що поєднують біологію та хімію. Його методи, такі як елективні культури та колонка Виноградського, були розроблені саме для розуміння функціональних ролей мікробів у системі. 

Таким чином, вся дослідницька програма Виноградського, як за своїми результатами, так і за методами, втілює системний підхід до розуміння мікробного життя. Він мислив категоріями взаємопов'язаних частин, процесів та взаємодій із середовищем, заклавши науковий фундамент для системної біології та екології. 

Шляхи, що сходяться: Давня мудрість та наукове відкриття

Тепер повернемося до центральної теми, навіяної атмосферою Цюйфу: як ідеї з таких різних світів — давньої китайської філософії та мікробіології XIX-XX століть — можуть резонувати між собою та впливати на наше наукове світорозуміння? На перший погляд, ці сфери здаються абсолютно не пов'язаними. Однак при уважнішому розгляді виявляються дивовижні паралелі та точки конвергенції.

• Взаємозв'язок: І конфуціанство, і відкриття Виноградського наголошують на фундаментальному взаємозв'язку всіх елементів світу. Конфуціанська концепція єдності людини і природи (Тяньжень хеї), ідея гармонії та Дао як універсального шляху знаходить відгук у науковому розумінні взаємопов'язаних біогеохімічних циклів, рушійною силою яких є мікробні угруповання.
• Цикли та потоки: Конфуціанське сприйняття природи як динамічної системи, що перебуває в постійному русі та змінах (Дао, метафора річки), перегукується з науковим описом циклів Азоту, Сульфуру та інших елементів, які Виноградський допоміг розкрити.
• Холізм та системне мислення: Холістичний «антропокосмічний» світогляд конфуціанства, що розглядає людину як частину великого цілого, концептуально близький до екологічного підходу Виноградського. Його методи вивчення мікробів in situ та створення мікрокосмів (колонка Виноградського) демонструють необхідність розуміння організмів у контексті їхнього середовища та їхньої системної ролі.
• Етичний вимір: Конфуціанське поширення етичних принципів на ставлення до природи може знайти сучасний відгук в екологічній свідомості, що формується на основі наукового розуміння крихкості та важливості природних систем.

Скоріше за все, йдеться про резонанс, про виявлення паралельних структур мислення. Конфуціанство пропонує філософсько-етичну рамку, тоді як наука Виноградського розкриває конкретні біологічні та хімічні механізми. Обидві традиції, хоч і діючи в різних сферах, прийшли до моделей світу, що підкреслюють взаємозв'язок, баланс та системну функціональність. 

Ознайомлення з конфуціанською думкою може надати ширший філософський контекст для екологічної науки, тоді як наукові відкриття можуть надати конкретне підґрунтя для філософських концепцій гармонії та взаємозв'язку.

Конвергенція Концепцій: Конфуціанська Філософія та Мікробна Екологія  

Особисті Роздуми: Наука, Культура та Внесок в НУБіП України

 

Висновок: Невпинний діалог між епохами та ідеями