АЛЕЯ СЛАВИ: Чирвинський Микола Петрович

5 вересня 2015 року

     1 вересня 2015 р. офіційно було відкрито Алею слави, на якій невдовзі постануть погруддя видатних науковців, фундаторів аграрної освіти і науки, а також нашого університету. Серед персоналій, пам'ять про яких буде увіковічена, перший декан сільськогосподарського відділення Київського Політехнічного Інституту Микола Петрович Чирвинський (1848-1920 рр.).

     Високопрофесійний рівень підготовки фахівців та авторитетні відгуки про навчальний заклад є свідченням, зокрема, й організаторського таланту його очільників. Своєму рейтингу навчальний заклад завдячує, не в останню чергу, вдалим вибором перших керівників відділення, у т.ч. й Миколі Чирвинському.
     Народився Чирвинський М.П. у 1848 р. в дрібній дворянській родині у м. Чернігові. Навчався у Воронезькому кадетському корпусі. Протягом 1868-1872 рр. – у Санкт-Петербурзькому землеробському інституті, де й розпочалося формування його наукових пріоритетів. Протягом подальших п’яти років він поєднував роботу лаборанта на кафедрі технічної хімії цього інституту із навчанням у Військово-медичній академії (як вільний слухач). Уже в цей період проявилася його зацікавленість питаннями анатомії та фізіології, посилилося захоплення зоотехнією.

     У 1877 р. Чирвинського М.П. відряджають за кордон для ознайомлення з досвідом діяльності перших агрономічних дослідних станцій та лабораторій при сільськогосподарських школах у Німеччині, Бельгії, Франції. Після повернення його запрошують до Петровської сільськогосподарської академії для організації першої в країні кафедри зоотехнії та читання курсу загального тваринництва. За дорученням Департаменту землеробства Микола Петрович розробив перше керівництво для цього курсу, яке видалося настільки вдалим, що витримало чотири видання і понад 30 років було основним посібником для студентів вищих та середніх сільськогосподарських закладів. Учений також ініціював відкриття кафедри годівлі сільськогосподарських тварин у складі академії.

     За захист дисертації у 1883 р. М.П. Чирвинському присвоєно ступінь магістра сільського господарства. У своєму дослідженні, керуючись класичними фізіолого-хімічними методами, він науково обґрунтував основи жироутворення в організмі, при цьому переконливо спростувавши пануючу на той час у світовій біологічній науці гіпотезу відомого німецького фізіолога, професора Мюнхенського університету К.Фойта щодо заперечення участі вуглеводів в утворенні жирів. Фактично цією роботою вітчизняна зоотехнічна наука декларувала своє право на самобутність.

     У 1883-1885 рр. М.П. Чирвинський брав участь у експедиції академіка О.Ф. Міддендорфа (перше масштабне обстеження вітчизняного тваринництва), яка підштовхнула його до висновку, що для поліпшення стану вітчизняного тваринництва важливо, перш за все, створити відповідні умови, а не захоплюватися завезенням іноземної худоби та її схрещуванням із місцевою.

     Згідно з рішенням ради Петровської сільськогосподарської академії 11 березня 1883 р. вченого затвердили на посаді екстраординарного, а в 1891 р. – ординарного професора на кафедрі зоотехнії. У 1894 р. після закриття академії його обирають членом Ученого комітету Міністерства землеробства і державних маєтностей, а також завідувачем бюро зоотехнії. У цей момент усебічно розкриваються організаторські здібності М.П. Чирвинського, свідченням чого стала організація цілого ряду сільськогосподарських виставок та з’їздів. Зокрема, у 1895 р. він очолив відділ тваринництва на Всеросійській виставці в Нижньому Новгороді. Цього ж року брав активну участь у роботі Всеросійського з’їзду сільських господарів у Москві. За розпорядженням Міністерства землеробства і державних маєтностей його призначили членом особливої сільськогосподарської комісії для попереднього розгляду заключень і клопотань Московського сільськогосподарського з’їзду.

     20 лютого 1895 р. М.П. Чирвинського відряджають за кордон для закупівлі племінної худоби. Упродовж 1895-1896 рр. він проводить спеціальне обстеження грубововнового вівчарства в південній частині Російської імперії та Бессарабії.

      У серпні 1898 р., за рекомендацією К.А. Тімірязєва, вченого запросили до щойно відкритого Київського політехнічного інституту (КПІ), у складі якого функціонувало сільськогосподарське відділення. Тут М.П. Чирвинський проявив себе не лише як талановитий учений та педагог, а й як невтомний новатор і організатор. У серпні 1898 р. за наказом Міністерства фінансів та Департаменту торгівлі і мануфактур його призначають на 2 роки деканом сільськогосподарського відділення, водночас обирають секретарем Ученої Ради інституту. У серпні 1900 р. затверджують деканом сільськогосподарського відділення на 4 роки. Проте 30 липня 1904 р. він відмовився від посади декана сільськогосподарського відділення. Причиною такого вчинку стали непорозуміння, що виникли навколо питань управління вищою школою між ученим та Міністерством фінансів. У вересні 1905 р. М.П. Чирвинського обирають директором КПІ, але 15 червня 1906 р. він залишає цю посаду. У березні 1911 р. Міністерство торгівлі і промисловості, у підпорядкуванні якого тоді знаходився інститут, затвердило рішення щодо присвоєння М.П. Чирвинському звання заслуженого професора. У 1916 р. пішов у відставку, залишивши за собою курси з вівчарства і загальної зоотехнії.


Скотний двір (1902 р.)

     На сільськогосподарському відділенні діяли створені М.П. Чирвинським зразкова кафедра загальної зоотехнії із кабінетами та лабораторією, зразковим на той час скотарським двором і дослідною вівчарнею (біля 100 голів курдючних, волоських, цигайських чушок та інших порід, більш ніж 30 порід та типів, які були поширеними на той час в країні). Це дало змогу зробити заняття з вівчарства більш наглядними, розкривало широкі можливості для порівняльного вивчення наявного племінного матеріалу. Більшість тварин були відібрані вченим особисто на першій всеросійській виставці в Москві 1912 р. і являли собою її кращі експонати. На сьогоднішній день у Національному університеті біоресурсів і природокористування України (трансформація сільськогосподарського відділення) зберігається колекція шкурок каракуля світового значення.

Зоологічна лабораторія з кабінетом та музеєм (1902 р.)

     У 1915 р., як результат 12-річної кропіткої праці, виходить монографія «Разводимые в России породы грубошерстных овец», яка стала першою капітальною працею зі стаціонарного вивчення вітчизняного вівчарства. Вчений продовжував брати активну участь у експедиційних обстеженнях тваринництва, сільськогосподарських з’їздах та виставках.

     Основні праці М.П. Чирвинського стосуються питань годівлі, росту і розвитку сільськогосподарських тварин, вівчарства, вовнознавства та смушкознавства. Вчений експериментально довів, що в утворенні жиру в організмі, крім білків, беруть участь вуглеводи і мінеральні речовини; досліджував залежність росту і розвитку тварин, особливо у молодому віці, від годівлі, утримання, клімату та інших факторів.

     Пошуки вченого у галузі зоотехнії були проведені на 30-40 років раніше подібних досліджень у зарубіжних країнах і принесли йому світове визнання. Вони слугують вихідним пунктом для сучасних онтогенетичних досліджень сільськогосподарських тварин. Запропоновані ним розробки в області годівлі та індивідуального розвитку сільськогосподарських тварин, стаціонарного вивчення порід овець визнано пріоритетними у світовій біологічній науці.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)