Майбутній землевпорядник, а – нині солдат
Історія з Ігорем Никитенком, студентом 3 курсу факультету землевпорядкування, почалася ще в грудні 2014 року.
Прийшов у деканат писати заяву на відрахування за власним бажанням і їхати в зону АТО. До цього юнак з’їздив у військовий комісаріат і дізнався, що студентів денної форми мобілізувати не можуть. От і вирішив покинути навчання. Чесно кажучи, всі вмовляли як могли, аби закінчив навчання, а тоді вже вирішував свою долю. Але було марно. Ігор на всі наші доводи відповідав: «А як усі так будуть сидіти, вони (терористи) до Києва дійдуть». По очам було видно, що позиція хлопця чітка. І якщо сльози рідних не допомогли, то щось говорити нам було марним.
Зі слів мами, ця ідея в Ігоря закралася ще давно, коли в першу хвилю мобілізації до лав ЗСУ було мобілізовано його кращого товариша. І той, приїжджаючи у відпустку, розповідав хлопцям про те, що відбувається на сході України.
В АТО Ігор пішов у добровольчий батальйон «Січ». Спочатку було навчання на різних полігонах нашої Батьківщини і в школі міліції, а з березня – передова.
Для мами, Ігор перебував у Слов’янську, а насправді у с. Піски, де на передовій 18 травня отримав тяжке поранення.
Поранення Ігоря прийшлося на 4 сантиметри вище серця. Стріляв російський снайпер. Але, дякуючи Богу, все гаразд. Бійця одразу ж доправили на лікування до м. Дніпропетровськ у лікарню ім. Мечникова.
Зараз Ігор проходить курс реабілітації у військовому госпіталі МВС м. Києва, завітав і до нас на факультет, хоче поновитися на заочну форму навчання. Ігор сподівається, що коли війна закінчиться, буде працювати за фахом. Планує навідатися до батьків у селище Яблунець Ємільчинського району Житомирської області. А після одужання – назад у зону АТО.
Хочеться від усього серця побажати Ігорю Никитенку та всім воїнам непроголошеної війни на сході України повернутися живими і неушкодженими. Хай береже їх Бог!
Україна – переможе!!!
Наталія Мединська,
заступник декана факультету землевпорядкування