Пам'ять. Вона нетлінна і вічна…

12 травня 2015, 21:42

  

Велика Вітчизняна Війна забрала життя багатьох людей, які могли стати люблячими дідусями чи бабусями наших знайомих чи друзів. Такі втрати завжди супроводжуються горем, відчаєм та скорботою усіх тих, хто залишився жити далі.

Напередодні Дня Перемоги студенти 1 групи 2 курсу юридичного факультету зібралися, щоб згадати події історії, які ми не вправі забути. Ця зустріч, під назвою «Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього», проходила у формі декламування віршів про Героїв Великої Вітчизняної Війни.

 

 

 

 

Долучилися до заходу і окремі студенти 2 курсу 2 групи юридичного факультету, які виявили бажання дати нам змогу побачити народну пам'ять, яка дивиться на нас із старих фронтових світлин. Пам'ять про героїв завжди буде жити у серцях вдячних нащадків.

 

Ветеранів залишилося, на жаль, вже не так багато, але їх очі в цей день, в день Великої Перемоги, передають сум та скорботу по побратимах, які так і не повернулися додому у далекому 1945 році. Водночас, вдивляючись глибше і глибше у ті щирі, безкраї очі, бачиш надію на мирне майбутнє і спокій, який буде символізувати те, що подвиг їх не був марним.

Маки

Вдягнуло поле маки яскраві та червоні,

І впали вранці роси, прозорі і солоні.

Всі люди посміхались, забачивши те диво, 

І лиш один заплакав так гірко, так журливо.

Згадав він битву давню, й тоді блищали роси,

І друзі в ній лежали, солдати, мов покоси...

Жадана перемога, та ти жорстока, доле,

Від крові переможців було червоне поле.

Він вижив та ніколи не зміг таки забути

Ціну, якою волю вдалося їм здобути.

І люди милувались красою неземною, 

а він втирав лиш сльози старечою рукою.

Вдягнуло поле маки яскраві та червоні,

І впали вранці роси прозорі і солоні....

(Наталя Ганжела)

Юлія Ясочко,

асистент кафедри теорії та історії держави і права

 

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)