Історія Бобровицької землі – то буття і діяння багатьох поколінь наших предків. Серед видатних уродженців нашого краю, зіркою першої величини випромінює стати поета, який своїми «сонячними кларнетами» осяйнув весь світ.
27 січня відзначається 133-річчя від дня народження визначного українського поета, літературознавця, державного і громадського діяча Павла Григоровича Тичини. Він – автор багатьох поетичних збірок, поем, художніх перекладів, літературознавчих, мовознавчих і публіцистичних праць.
В історії української літератури П. Г. Тичина увійшов як поет-новатор, який збагатив лексику, ритміку, музично-зображальні можливості української поезії, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Поезія Павла Григоровича музична, наповнена зоровими, слуховими та іншими образами. У своїй творчості поета слова наповнена музикою («Ви знаєте, як липа шелестить», «Де то ране росте…», «Що місяцю мелодії кажуть ясненькі»).
Вихід у світ першої збірки віршів П. Тичини «Сонячні кларнети» (1918) став знаковою ознакою в українській літературі. Ця книга одразу поставила 27-річного поета поруч із першорядними митцями українського відродження.
Поезія Павла Тичини є віруванням великої любові поети до України, її народу, мови, культури.
Друга світова війна посилила героїчну поезію П. Тичини («Ми йдемо на бій», «Перемагать і жити!» (1941), «Похорон друга» (1942), «День настане» (1943). Низку поетичних збірок було видано за військовий час: «Живи, живи, красуйся». !», «І рости, і діяти» (1949), «Могутність нам дана» (1953), «Дружбою ми здружені» (1958), «До молоді мій чистий голос» (1959), «Батьківщини можутьній», «Зростай». , пречудовий світ» (1960), «Тополі арфі гнути» (1963), «Срібної ночі» (1964) та інші.
Павло Тичина постійно залишався самоосвітою, був знавцем понад 20 іноземних мов. Він залишив велику спадщину як перекладач: переклав на українську мову багато творів. Поету належить низка літературознавчих праць про Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, О. Довженка та інших письменників.
Ми горді з того, що саме наша Бобровицька земля подарувала світові генія українського слова. «В поколіннях я озвуся», - писав Павло Тичина. І він озивається. І ми йдемо на його голос, шануємо його пам'ять. Ще довго і спрагло припадатимемо до Тичининського джерела, передаючи спадок дітям і онукам свою любов і захоплення поезією співця «Сонячних кларнетів».
Тож завітайте в те село, де ще з колиски
Лунали звуки з вуст майбутнього миця
Павла Тичини в своїй хаті, в селі Піски,
А згодом віршами влилися в серця.
Бібліотекар, Ніна Бринза
