«Народний» – значить «Найкращий»!

  18 листопада для кафедри культурології був днем напруженим, відповідальним, але й щасливим. Цього дня в актовій залі університету відбувалася атестація творчих колективів Голосіївського району на підтвердження або присвоєння звання «Народний аматорський колектив». Шлях до отримання звання «народний артист України» – довгий і нелегкий, до «народний аматорський колектив» – також, адже колектив аматорський, а атестаційна комісія – професійна. Та студентство – молодь креативна і завзята, тому твердо вирішили: ті, хто захищає звання, – захистять, ті, хто прагне отримати, – обов'язково впорається і отримає!

  Першими із колективів кафедри на сцену випало вийти народному ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С. А. Семеновського. За лаштунками – тривожно, бо титулована комісія налаштована серйозно і принципово. Проте вже після польки-в'юнки, виконаної запальною хореографічною групою, молодь дещо заспокоїлася, бо побачила, якими добрими стали обличчя членів комісії, – і полилося над Голосіївською республікою хорове багатоголосся… Майже вся програма хорової групи була підготовлена саме для атестації: вперше почули слухачі «Плач чайки» М. Яворика, українські народні «Наступає чорна хмара», «В коморі мука»… Але особливо комісію вразила спільна постановка хорової та балетної групи – «Вербовая дощечка»… А тут таки стоп! «Колос» поповнився надзвичайно талановитою першокурсницею – Владиславою Дьяковою із факультету харчових технологій і управління якістю продукції АПК – і вона не підвела колектив!

Як козак засміється – ворог з остраху трясеться!
Як козак заспіває – вороги чимдуж тікають!
Як козак затанцює – увесь світ його чує!
Тож чи смерть чи життя – нам не буде забуття!
Якщо голови складемо – у піснях доживемо!

  Козаки і козачки з «Колоса» довели, що українська народна культура – це продовження життя. Для усіх. Для молоді – також. Член атестаційної комісії – співак та композитор, соліст Академічного ансамблю пісні й танцю Національної Гвардії України (МВС України), доцент кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв, заслужений артист України – при обговоренні запитав керівників: «А чим ви їх берете? Що робите, щоб вони ось так переймалися культурою нашого народу?» Відповіли не керівник, а секретар комісії – начальниця сектору методичного керівництва та підвищення художнього рівня аматорських культурологічних установ, колективів, народних театрів та присвоєння, підтвердження звань Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень Наталія Забужко: «Я також запитала колосистів, чому вони сюди ходять. А вони просто знизали плечима, сказавши: «А хіба сюди можна не ходити?»
  «За все, що маю, дякую тобі…» Дякую кожному студенту, кожному випускнику, який долучився до цього дійства, дякую нинішнім керівникам ансамблю – заслуженому працівникові культури Юрію Карнауху, доктору мистецтв Тарасу Кушніру, старшому викладачеві Ользі Сауріній за успіх і неймовірну атмосферу!

  Народному жіночому вокальному ансамблю «Октава» виступати було складніше, адже з часу присвоєння звання «народний» склад помінявся на 100 % і першому керівникові Ніні Меліковій довелося виїхати за кордон, бо її будинок в Ірпені був повністю зруйнований у перші дні російської навали. Проте викладач кафедри культурології Ірина Литвиненко зробила все можливе і неможливе для того, щоб і «Чорноморець», і «Ти до мене не ходи», і «Палала» зазвучали по-новому. А от «Місто спить», «Сонце гасне над рікою», «Київський вальс» – класика української естради у виконанні молодих талановитих студенток – довели, що «гармонії октав – божественні, чудові…»

  Це про підтвердження… Але два колективи просили надати їм звання «народний». Першою стала студія академічного, естрадного і джазового співу. Історія колективу сягає в глиб десятиліть, бо він був створений тоді ще викладачем, потім заслуженою, народною артисткою України Наталією Шелепницькою. Сьогодні колективом керує доктор філософії з історії та археології, Президентський стипендіат Владислава Чайка. І Владислава Володимирівна, і кожен учасник чи учасниця студії усвідомлював, що про колектив знають, тому чекають багато. І студенти довели: багатьом «народним» до них далеко! Тут були і «Ой люлі», і «1944», і «Мить», і «Пісня буде поміж нас»... І була потужна підтримка – за студію прийшов виступати її випускник Данило Карачевський.

  А тепер – про «7 сходинок». Студія під керівництвом народного артиста України, професора кафедри культурології Романа Рудого має багаторічну історію (її випускник Тарас Кушнір сьогодні керує хоровою групою народного ансамблю пісні і танцю «Колос»). Тут – і вокалісти, і інструменталісти, і, і, і… «Лелеча доля», «Балада про мальви», «Незалежна душа», «Сто доріг», «Намалюй мені ніч», «Втрачені ілюзії», «Вечір у Венеції», «Їхали козаки» – це було справді «вишенькою на торті». Недарма член комісії Євген Коваленко (український музикант і композитор, художній керівник вокально-інструментального ансамблю «Кобза», народний артист України) наголосив: «Така студія – рідкість, Роман Антонович – супер – професіонал!» Ми знаємо, що це правда, тому підтримуємо студію і Романа Антоновича!

  Дорогі наші студенти! Ви – найталановитіші і найкращі! Шановні керівники! Ви найрозумніші і найуміліші! «Колос» і «Октава» підтвердили звання «народний», «7 сходинок» і студія його академічного, естрадного і джазового співу його отримали! Вітаємо і дякуємо за натхнення!

  А особливу подяку висловлюємо ректорові НУБіП України академіку Станіславу Миколайовичу Ніколаєнку, що у такий непростий час знайшов віконце у робочому графіку, підтримав колективи і подякував студентам за відданість Україні!
  НУБіП – найкращий!

 Ірина Майданюк