6 листопада – День Визволення Києва

  Хід операції (витяг з військової історії): «1-го листопада почався наступ з Букринського плацдарму, основною метою якого було скувати сили противника. Вранці 3 листопада головне угрупування фронту завдало удар. Після 40-хвилинної артпідготовки радянські війська безперешкодно просунулися на 1-2 км. До кінця дня війська 38-й армії спільно з 5-м гвардійським танковим корпусом і з’єднаннями 60-й армії просунулися на 5-12 км. Тут необхідно зазначити, що 60-та армія наступала з двох сусідніх плацдармів біля сіл Казаровичі і Глібівка та біля села Ясногородка та прикривала з півночі і північного заходу правий, відкритий фланг 38-ї армії.

  Під кінець першого дня операції 240-ва стрілецька дивізія безпосередньо завдавала удар на Київ і була підтримана частинами 7-го артилерійського корпусу, увійшла до київського передмістя Пущі-Водиці. При цьому були відбиті ряд німецьких контратак, у яких брали участь підрозділи 20-ої моторизованої дивізії. До кінця 4-го листопада частини 38-ї армії (51-й стрілецький корпус), незважаючи на підтримку 5-го гвардійського танкового корпусу і 3-ї гвардійської танкової армії, змогли просунутися до Києва з півночі лише на 5-6 км, досягнувши передмістя Пріорки та північної межі міста. 4-5 листопада в бій вступили 1-й гвардійський кавалерійський корпус і 3-тя гвардійська ТА, яка перерізала шосе Київ-Житомир на західній околиці Києва. Визволенню столиці України також допомогло форсування Дніпра 4 листопада силами 237 стрілецької дивізії в районі острова Козачий, що навпроти сіл Віта-Литовська і Пирогово, що знаходяться в 15 км на південь від Києва. У Віти-Литовської радянські частини змогли зайняти шосе, що веде до Києва по березі Дніпра. Таким чином німці не могли перекидати підкріплення в Київ з району Букринського плацдарму. З ранку 5-го листопада противник почав відхід з міста по шосе на Васильків. Київ звільнений. Радянські війська просуваються по вул. Хрещатик. До ранку 6 листопада Київ було звільнено».

 

 

  О 0 годині 30 хвилин 6 листопада 1943 р. над столицею України Києвом злетів червоний прапор, поставлений бійцями 180-ї стрілецької дивізії генерал-майора Федора Шмельова. До 4 години ранку 6 листопада після завзятих боїв угруповання німецьких військ, що обороняло Київ, було розгромлено. За годину після того представник Ставки Маршал Радянського Союзу Георгій Жуков та Микола Ватутін телеграфували Верховному Головнокомандувачу: «З величезною радістю доповідаємо Вам про те, що завдання, поставлене Вами з оволодіння нашим прекрасним містом Києвом – столицею України – військами 1-го Українського фронту виконане. Київ повністю очищений від німецьких окупантів». Москва того ж дня салютувала доблесним воїнам 1-го Українського фронту 24 залпами з 342 гармат.

  За мужність та відвагу, виявлені в боях за Київ, 65 частин та з’єднань отримали почесне найменування «Київські». Близько 17,5 тисяч солдатів та офіцерів 1-го Українського фронту були нагороджені орденами та медалями – armyinform.com.ua.

 

 

  Якщо говорити про втрати сторін, а в ході цієї операції втрати радянської армії склали більше 30,5 тис. поранених, убитих і зниклих безвісти, проти 3,8 тис. з німецького боку, то очевидно, що цінність людського життя в радянській державі була максимально девальвована навіть щодо ворога – dilovamova.com.