БІОЛОГІЧНІ ВІДХОДИ - РАЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

 БІОЛОГІЧНІ ВІДХОДИ - РАЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД
(науковий гурток «Гідробіологія»)

Суспільство під час свого розвитку продукує надзвичайно багато біологічних відходів. Всі вони використовуються, здебільшого, не раціонально, а в кращому випадку здобрюють землю. Проте, відновлення ресурсів не встигає за темпами розвитку людства. Все це має підштовхувати нас до свідомого використання будь-яких ресурсів.
Студентський науковий гурток «Гідробіологія» спеціальності 207 «Водні біоресурси та аквакультура» факультету тваринництва та водних біоресурсів НУБіП України, керівниками якого є доценти Меланія ХИЖНЯК та Наталія РУДИК-ЛЕУСЬКА радо прийняв у свою родину нового члена – студента 2 курсу Олексія СТРАШНОГО, який є очільником та адвокатом Громадської організації «Риболовний клуб «Ні хвоста, ні луски».
На чергове засідання наукового студентського гуртка Олексій приніс зразки та зробив цікаву доповідь щодо розведення живих кормів (опаришів та каліфорнійського хробака) на базі риболовного клуба з оригінальною назвою «Ні хвоста, ні луски». Розведення живих кормів у рибничих господарствах з вирощування цінних видів риб, особливо для підрощування осетрових і лососевих риб надзвичайно актуальне, бо забезпечить личинок якісним, збалансованим й натуральним кормом.
У своїй доповіді Олексій СТРАШНИЙ зупинився на європейській практиці раціонального використання зіпсованої харчової продукції супермаркетів, продукції забійних підприємств тощо. І ця продукція може бути ресурсом для організації виробництва живих кормів для годівлі риб й створення робочих місць.

Опариш (лат. Drosophila melanogaster) – це маленька муха, яка вже десятиліттями служить об'єктом наукових досліджень і використовується в біологічних дослідженнях. Однак не менш важливою є і її роль в аграрній сфері, а саме - у сільському господарстві. Швидкість розмноження опариша - одна з ключових переваг цієї технології. Вона дозволяє економити час та ресурси, які б витрачалися на інші види досліджень. Технологія розведення опариша відзначається високим ступенем контролю за умовами експерименту. Мухи легко тримати в лабораторних умовах, де можна регулювати температуру, вологість та інші параметри середовища. Це дозволяє дослідникам створювати ідеальні умови для вивчення певних аспектів росту та розвитку личинок.

Додатковою перевагою технології є її екологічна безпека. Опариш не є шкідливим для навколишнього середовища і не вимагає використання хімічних речовин або пестицидів. Це особливо актуально в епоху, коли зростає попит на екологічно чисті методи сільського господарства.
Технологія розведення опариша відіграє важливу роль в аграрному секторі та біологічних дослідженнях. Її швидкість розмноження, контроль над умовами експерименту, вартість та екологічна безпека роблять її цінним інструментом для вивчення личинок, боротьби зі шкідниками та вдосконалення методів сільського господарства. Результатом виробництва опариша є не тільки живий опариш, а фактична утилізація відходів та зоогумус.
Проте складність та специфічність технології, перепони у правовому полі роблять діяльність з вирощування личинок мух досить не популярною, проте корисною для суспільства, природи та економіки.
Створення тестової моделі харчування риб на рибних господарствах з використання живих личинок мух та виробництва кормів на основі борошна личинок мух дозволило отримати якісний посадковий матеріал цінних видів риб й збільшити продуктивність водойм. Проте, наразі це тільки теорія. Ферми з вирощування опариша мають здебільшого дрібні форми для потреб риболовної спільноти, проте більш широкий погляд на це питання поки ще не на часі.

Олексій СТРАШНИЙ
студент НУБІП спеціальності
207 «Водні біоресурси та аквакультура»