Славетні імена нашого університету – Шіндлер Камілл Гаврилович

    Шіндлер Камілл Гаврилович (1869-1940) – один із перших активних організаторів та очільників нашого навчального закладу.
   Народився Шіндлер К.Г. у м.Твері в сім’ї швейцарських громадян лютеранського віросповідання. Вихованець Імператорського Московського технічного училища. Ще будучи студентом Шіндлер К.Г. основну свою увагу звертав на вивчення сільськогосподарських машин. Він став відомим як один із активних організаторів у 1896 р. наукового дослідження на першому в Російській імперії конкурсі сільськогосподарських машин на Бутирському хуторі.

     Свої знання Шіндлер К. Г. значно поглиблює, перебуваючи за кордоном. Так, Міністерство землеробства і державного майна відрядило його до Німеччини, Франції, Англії і Північної Америки для вивчення землеробського машинобудування. Там він працює на фермах, у цехах заводів сільськогосподарського машинобудування, переймаючи досвід закордонних колег.

     Повернувшись із відрядження у 1898 р. Шіндлер К. Г. став працювати лаборантом сільськогосподарської станції при Харківському технологічному інституті, а згодом – викладачем креслення цього ж інституту. Тоді директором Харківського технологічного інституту працював відомий російський вчений у галузі механіки й опору матеріалів Кирпичов В. Л. Він зацікавився обдарованим й працездатним Шіндлером К. Г. Отримавши призначення на посаду ректора новоствореного Київського політехнічного інституту, Кирпичов В. Л. запрошує його працювати у вузі на посаді виконувача обов’язків екстраординарного професора з викладанням механіки на сільськогосподарському відділенні і спецкурсу із сільськогосподарського машинобудування на механічному відділенні. Крім того, йому доручають організацію випробувань землеробських машин і знарядь.

     За ініціативи Шіндлера К. Г. 1900 р. при КПІ було створено першу в Російській імперії машиновипробовувальну станцію, яка стала узагальнюючим центром зі створення й уточнення теорії землеробських машин і знарядь та майже 10 років була єдиною діючою станцією в країні. Вона давала можливість вихованцям інституту знайомитись з існуючими типами і конструкціями сільськогосподарських машин та знарядь, безпосередньо спостерігаючи їх у роботі.

     Шіндлеру К. Г. належить пальма першості в обґрунтуванні функцій випробувальної станції, в системному підході до її організації і в великій, кропіткій праці з реалізації наукових і практичних задумів. Відпрацьовані вченим ще на початку минулого століття функції випробувальної станції стали орієнтиром для багатьох поколінь випробувачів сільськогосподарської техніки. Сьогодні змінилися лише обсяги випробовувань. Випробовувана техніка стала більш енергонасиченою, автоматизованою, для її роботи почали використовувати космічну навігаційну систему. Різко збільшилась кількість розробок машин, у яких використовуються новітні досягнення науки і технології. Проте принципи, закладені К.Г. Шіндлером, не втратили актуальності й сьогодні.

     Організовуючи випробувальні станції і конкурси сільськогосподарської техніки, звертались до «блискучого знавця й аналітика сільськогосподарського машинобудування», завідувача єдиної на той час в Російській імперії станції випробування землеробських машин і знарядь професора Шіндлера К. Г.
     У доробку вченого - фундаментальна праця – атлас «Машини і знаряддя сучасного сільського господарства», який тривалий час успішно використовували в навчальному процесі (атлас вміщав 2420 рисунків і 56 таблиць). Така робота була здійснена вперше у світовій практиці.

     У 1904 р. професора Шіндлера К. Г. обирають на посаду декана сільськогосподарського відділення. Обирали вченого деканом неодноразово, що свідчить про його адміністративні й організаторські здібності. Під його керівництвом відділення випустило ряд видатних спеціалістів, які по всій Російській імперії розносили славу свого учителя. Будучи керівником відділення, він запропонував систему перепідготовки кадрів для мережі випробовувальних станцій шляхом започаткування спеціальних інститутів для осіб, які мають вищу інженерну або сільськогосподарську освіту, що слугувало фундаментом організації сучасних курсів, факультетів чи інститутів підвищення кваліфікації.

     Прогресивно налаштованого Шіндлера К. Г. було звільнено із навчального закладу у 1911 р., разом із кількома наставниками. На прохання ради КПІ повернути звільнених осіб на їхні посади міністерство відповіло відмовою. Тоді ж на знак солідарності зі звільненими колегами подали у відставку сім професорів. Через це інститут втратив 40% свого професорського складу, що практично паралізувало весь навчальний процес. А курс лекцій із сільськогосподарських машин і сільськогосподарського машинобудування в КПІ багато років взагалі не читався, оскільки неможливо було знайти адекватну заміну Шіндлеру К. Г.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України