Вступна кампанія 2023: прийом документів у розпалі

  Триває прийом документів в університети. І в приймальній комісії одного з найзатребуваніших з них – НУБіП – людно, пори те, що більшість все ж відправляють заяви у електронному вигляді. Та, як кажуть, краще один раз побачити, аніж сто разів почути: вступники приїздять в столичний Голосіїв самі, з друзями, родинами.

  Випускники Ніжинського фахового коледжу НУБіП – вже дипломовані молодші спеціалісти Влад Приліпко та Олександр Буряк – як вчилися у коледжі дружно, так само і документи приїхали подавати. З обранням спеціальності довго не «парились»: вчилися як енергетики, так і заяви подали на «Електроенергетику, електротехніку та електромеханіку».

  Ми в НУБіП не вперше – були гостями Дня відкритих дверей, на якому познайомилися з сучасними лабораторіями ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження. Сказати, що вражає – то не сказати нічого! Ми в дикому захопленні, і те, що на цій базі здобуватимемо вже вищу освіту, – гріє душу.
  А тепер – про родинне. Свого часу Юрій Крисько та його майбутня дружина Юлія разом навчалися на агрономічному факультеті УСГА, успішно закінчили його (але, щоправда, про сім’ю тоді ще не йшлося). Сьогодні ж документи до alma mater батьків подає їхня донька Лілія – випускниця Переяслав-Хмельницького центру професійно-технічної освіти. Щоправда на спеціальність «Садівництво, плодоовочівництво та виноградарство». Разом з батьками будемо відновлювати українські теплиці, напівжартома, напівсерйозно говорить вона. Пригадую, які прекрасні теплиці стояли на окружній дорозі, коли я вчився у столиці, ділиться спогадами пан Юрій. Там вирощували різноманітні квіти, а ми проходили практики. І де вони? Натомість звели розважальний центр, ще й за російські гроші. І нашим дітям відроджувати розвалене раніше і зараз – у ході цієї страшної війни.

  Схожою є мотивація вступника на спеціальність «Агрономія» Максима Бойка з Чернігівщини.
  Я продовжувач сімейної справи: батько все життя займається агрономією – раніше вирощував овочі (і я встиг застати ці часи та допомагав йому зі збиранням картоплі), а зараз реалізує агрохімію, розповідає молодий чоловік. А у мого діда був великий сад – більше 100 дерев. Але не це головне. Головне – мені подобається допомагати людям у вирішені проблем з вирощуванням рослин, на кшталт боротьби із захворюваннями сільськогосподарських культур, або нестачею макро- та мікроелементів тощо. Тому обрав батькову справу і для себе.

  На жаль, зараз моя сім’я знаходиться на окупованих територіях і не маю можливості їм допомагати, тому вирішив виїхати з окупації та вступити до українського вищого навчального закладу, звісно на спеціальність «Агрономія». Повернувшись додому після деокупації, вже буду дипломованим спеціалістом та зможу допомагати відновлювати аграрний сектор мого рідного краю. Для цього потрібні якісні знання, якраз такі і дають у НУБіП. А ще планую попрацювати у великих українських компаніях, щоб вивчити досвід кращих. Переконаний: агрономія – це життєво необхідна професія, без якої людство не обійдеться, скільки б років не пройшло...

Валентин Обрамбальський,
Ірина Кушніренко