Вища освіта України – через війну до європейського визнання: ректор Станіслав Ніколаєнко про перспективи галузі в журналі «Вища школа»

  Вища освіта є індикатором і критеріальним показником свободи інтелектуального, професійного і соціального вибору людини, саме тому в Україні вона визнана пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Сучасні вимоги до освітнього рівня фахівців, їх конкурентоспроможності в умовах вільного працевлаштування вимагають якісної підготовки здобувачів освіти і, як умови реалізації цієї вимоги – реформування структури та модернізації змісту вищої освіти відповідно до європейських і світових стандартів.

  Про реалії функціонування вищої освіти в умовах воєнного стану, інструменти ефективного застосування існуючих університетських ресурсів щодо трансформації парадигми «вижити і вистояти» до парадигми «жити, відновитись і розвиватись» відповідно до глобальних викликів сьогодення та до прогнозованого повоєнного періоду розбудови України – наукові роздуми академіка НАПН України, доктора педагогічних наук, професора кафедри педагогіки, ректора Національного університету біоресурсів і природокористування України Станіслава Ніколаєнка.

  Наукове осмислення викликів зміни цінностей українського суспільства, помножене на життєвий та управлінський досвід одного із найшанованіших у науковій спільноті України та Європи ректорів, викладено на сторінках поважного наукового видання «Вища школа» – науково-практичного журналу з питань діяльності закладів вищої освіти та підготовки кадрів вищої кваліфікації, на сторінках якого регулярно публікуються статті відомих в Україні науковців, керівників, викладачів закладів вищої освіти, найважливіші документи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, комплексно висвітлюється досвід діяльності українських та зарубіжних  закладів вищої освіти.

  Станіслав Ніколаєнко окреслив першочергове завдання для вищої школи: вдосконалення змісту університетської освіти «шляхом збагачення гуманістичними ідеями, поглядами, спрямованістю, кращими ідеалами української і світової культури». Визначальна роль у формуванні особистості здобувача освіти при цьому відводиться національному вихованню як пріоритетному освітньому складнику, який реалізується через створення умов для розвитку національної свідомості, самоідентичності, самоусвідомлення себе часткою українського суспільства. Усвідомлюючи всі аспекти функціонування освітньої сфери в умовах війни, у пошуках відповіді на питання «Чому і як навчати студентів, щоб вони були спроможними відповідати на соціально-економічні, суспільно-політичні виклики?», ректор зазначив, що «єдність народу у протистоянні посиленій відкритій агресії російських вандалів» має бути висвітленою у змісті державницької ідеології, запропонувавши зміни до відповідних статей Конституції України.

  У зв’язку з цим, на думку Станіслава Миколайовича, особливого значення маємо надавати двом факторам: перший – діджиталізація сучасного суспільства, що вимагає високого рівня сформованості у викладачів аналітичних здібностей, вміння «критично сприймати, усвідомлювати, добирати необхідну інформацію, прогнозувати, виявляти типове та виключне, знаходити способи розв’язання міждисциплінарних проблем тощо»; другий фактор – поєднання виробництва, науки, освіти та бізнесу в єдину функціональну модель, що диктує необхідність формування у здобувачів освіти «здатності створювати щось нове, відбудовувати власну державу, що, своєю чергою, зумовлює вдосконалення концептуально-прикладного супроводу» освітнього процесу.

  Нині в умовах війни процес навчання великою мірою трансформувався. За нелюдських обставин – відключення світла, води, тепла, повітряних тривог, відсутності сталих контактів із студентами надзвичайно важко організувати навчальний процес, який нині стає подібним до бою в окопах, де успіх бою вирішує солдат і командир середньої ланки. І щоб не говорив генерал чи полковник, в окопі його не чути... Тобто сьогодні, в умовах війни все залежить лише від викладача, його добросовісності, кваліфікації, творчості, здатності ефективно використовувати технічні засоби навчання, новітні інформаційні технології.

  У результаті глибокого наукового аналізу особливостей розвитку українського суспільства та напрямів реформування вітчизняної вищої школи на шляху гармонізації з європейським освітнім простором, академік НАПН України виокремив наступні вектори: ріст авторитетності вищої освіти України; реальна взаємодія з бізнесом: організація сучасної бізнес-практики, створення навчально-наукових центрів, лабораторій, підвищення ефективності навчально-дослідних господарств, виробництв; всебічне просування онлайн-освіти; активізація міжнародної діяльності;підвищення якості освітнього процесу засобами проблемного, «перевернутого» та інших сучасних форм навчання;реальна автономія і, водночас, співпраця ЗВО України; формування у студентства здатності до постійного оновлення знань, пошук ефективних методів мотивації студентів і викладачів, їх соціальний захист.

  Не маємо права зупинятись. Не маємо права втрачати інтерес до творчого пошуку. Освітянська спільнота має зосередитися на подоланні руйнувань, виробленні нового бачення системи, створенні умов для трансформації освітньої мережі, підвищенні якості та підтримці інноваційного середовища. Розважливість, досвід, виваженість, помножені на ентузіазм, підковані прагненням вічного пошуку оптимальних варіантів реалізації запланованого, обов’язково виведуть освіту України на якісно новий рівень!

 

  Стаття С. Ніколаєнка «Вища освіта України – через війну до європейського визнання» опублікована у науково-практичному виданні «Вища школа», 7-9 (217) 2022, С. 7-25.

  З повним текстом статті можна ознайомитися на кафедрі педагогіки та науковій бібліотеці НУБіП України.