СКАРБИ САКРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ

     Свій десятирічний ювілей жіночий клуб «Гармонія», що об’єднує викладачів, студенток і аспіранток, членів студентського самоврядування, відзначив виїзним науково-практичним семінаром до замку-музею Радомисль. Він розташований на Поліссі — в місті Радомишль, де українська історія і культура розвивалися у контексті світових культур. Цьому місту судилося стати всесвітньо відомим. Адже доля обрала це місце, щоб воно засяяло яскравим духовним діамантом замку-музею Радомисль на найдавнішому європейському Шляху королів Via Regia — великому культурному шляху Європи, який проліг через вісім країн — Іспанію, Францію, Нідерланди, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь і Україну. Тож ця розповідь – про цю скарбницю сакрального мистецтва України, своєрідну домівку для сотень ікон, які оберігають країну і націю.

Домівка для ікон

     Замок Радомисль — єдиний у світі музей української домашньої ікони. Створила його для людей професор Ольга Богомолець. Директор Інституту дерматології та косметології, відома співачка та авторка українських романсів, меценат і колекціонер, ініціатор благодійних соціальних та освітніх проектів, лікар і душа Майдану, радник Президента України з питань охорони здоров’я, вона у 2007 році почала реконструкцію старого млину у Радомислі з наміром створити музей. І вже у 2011 році цей історико-культурний комплекс відчинив двері для відвідувачів. «Я мріяла створити живий музей, щоб він став і новою домівкою для тисяч осиротілих ікон, і щоб люди могли доторкнутися до історії своїх родин, і свого народу, пишатися нею і не повторювати помилок минулих поколінь», — писала засновниця.

     Екскурсії музеєм починаються із зали понівечених ікон: порубані на дошки та обезголовлені образи ХVІІІ століття, віконниці, зроблені з розпиляного образу святого Миколая, скатертина-ікона, витягнуті з полум’я, прострілені кулями, скриня, зроблена з потрощених ікон. Понівечені у часи радянської духовної руїни, вони з Божою поміччю знайшли свій прихисток у музеї української домашньої ікони. Перша ікона була піднята з багнюки… і освячена на довге життя.
     Сьогодні в експозиціях розміщено понад тисячу домашніх ікон, ще чотири тисячі чекають на своє нове пришестя. Воістину слава і хвала берегині української домашньої ікони за друге життя нашої унікальної сакральної спадщини.

     У замку-музеї представлені домашні іконостаси на полотні, народні ікони, козацькі ковчежні ікони, гуцульські іконостаси-складні, ікони на склі, дереві та металі, подорожні та обрядові образи, написані у ХVІІ-ХХ ст. народними богомазами та професійними майстрами-іконописцями. Вони задіювали унікальні технології з використанням природних матеріалів, тканин, кераміки, каменю, різноманітних натуральних фарб, технік тиснення, вишивання, різьблення, плетення, гаптування та лиття.
    Тут, де зупиняється плин часу, можемо доторкнутися до історії, культури, сакрального мистецтва та долі українського народу. Пройтися залами, як проходилися найшанованіші гості — Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (якому днями вручено регалії почесного доктора Національного університету біоресурсів і природокористування), кардинал Любомир Гузар, Предстоятель Української греко-католицької церкви Блаженнійший Святослав Шевчук, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан), посли багатьох держав, іконописці з Канади, Австралії, Америки, Греції, Росії. Тут хочеться зупинитися на мить, доторкнутися серцем і відчути душею енергетику українських домашніх ікон, які перебували на покуті, накриті вишитими рушниками у багатьох домівках наших пращурів. У них свій розмір, фон, об’ємність, точність у відображенні дрібних деталей, виразність, оклади (або їх відсутність), характер, орнамент, колористика, прикраси, емоційна насиченість. Відчутна особлива аура всіх областей України. Перед ними тисячі матерів вимолювали долі своїм дітям. «Пречистій ставила, молила, щоб доля добрая любила її дитину…» — так писав Т.Г. Шевченко.

Пресвята Богородице, покровителько України…

     В експозиції музею понад 100 унікальних образів, присвячених Пресвятій Богородиці. Навчання Діви Марії, де Пресвята Анна тримає на колінах книгу, а маленька Діва Марія вчиться читати, маленький Ісус на колінах Діви Марії тримає в руках яблуко, унікальні образи Успіння і Коронування в Обрядовій залі, образ Богородиці «Годувальниці» на полотні у залі іконостасів та інші, які сповіщають про моменти зачаття Діви Марії Пресвятою Анною до Успіння Богородиці, її Вознесіння і Коронування. У замку-музеї представлені і Богородиця Утамуй мої печалі, Неопалима Купина Старозавітна, Богородиця Нев’янучий цвіт, Богородиця Всецариця (Панахранта), ікона Божої Матері Ченстоховської, Богородиця Охтирська — святиня Східної України, Козельщанська Богоматір — святиня Полтавщини, Богородиця Бердичівська — найбільша католицька святиня України, Богородиця Озерянська – святиня Харківщини, Богородиця Володимир-Волинська – Волині, Володимирська (Вишгородська) Божа Матір — святиня Росії, Богородиця Печерська, Богородиця Іллінська-Чернігівська — святиня Чернігівщини й Північної України, Богородиця Чернігівська-Єлецька й багато інших унікальних образів.

     Представлена й унікальна колекція гуцульських-складнів ХVІІІ і ХІХ ст. У центрі іконостаса-складня у ковчезі вміщувався, як правило, образ Діви Марії. У колекції музею поряд знаходяться образи Діви Марії православні, греко-католицькі, римо-католицькі, старообрядні й ті, які шануються усіма конфесіями.
     Домашні ікони були своєрідними ознаками не тільки духовності, а й заможності родини. Деякі з них сягали кількох метрів і розміщувалися між вікнами. Іконостаси завжди були багатосюжетними. На особливу увагу заслуговують «мірні» ікони — своєрідні амулети українців. За розміром новонародженого вирізалася дошка, на якій після хрещення дитини замовляли іконописцю образ святого покровителя немовляти. Цей образ батьки клали дитині в колиску. З цим образом-оберегом життя дитини продовжувалося у мирі, доброму здоров’ї і в гармонії з навколишнім світом.

     Унікальна ікона, на якій три покоління сповивальниць перерізали пуповини немовлятам, освячуючи їх прихід у цей світ. Надзвичайно цікавими є образи на всяку потребу: щоб у серці не оселився гнів, щоб дівчина росла цнотливою, щоб навернути дітей на розум, щоб пологи пройшли легко, щоб зуби не боліли, щоб хата не згоріла, щоб худоба не хворіла…
     На особливу увагу заслуговують подорожні ікони-складні — мініатюрні іконостаси гуцулів. Вони маленькі за розміром, часто кишенькові, виготовлені з деревини чи металу. Найчастіше на них писали лики Пресвятої Богородиці, святого Миколая чи святих покровителів імені власника.

Дзвін, що виконує бажання

     Неперевершеними є колекції старожитностей. Тут дитячі колиски, скрині - різьблені, ковані, мальовані, каретні з явора, дуба, ялини, сосни, груші, іноді бука — домашні реліквії, які передавалися з покоління в покоління, старовинні праски, начиння, зброя та кінська збруя, реманент та інструмент — серпи, коси-горбуші, льодоруби, різці, тесла, сокири, ковальські обценьки, бортні (вулики для диких бджіл) тощо. Дуже цікаві колекції плетених амфор (вони застосовувалися у германців, кельтів, слов’ян для зберігання зерна, води, олії, вина), старовинних дитячих забавок (возики на колесах, санчата, коники і півники), старовинних люстр, антикварних меблів з Франції, Нідерландів, Англії, Німеччини, канделябрів, дерев’яних скульптур тощо.

     І дорослим, і малечі запам’ятовуються фортифікаційні споруди замку. Колись головні башти фортець і замків — донжони — служили водночас і цитаделлю, і житлом, і арсеналом. Згодом у вежах розташовували домові церкви або каплички. У вежі замку-музею розташована капличка унікальної ікони Пресвятої Богородиці з Веселкою. Веселка завжди сповіщала людям про диво. Тут моляться і ставлять свічки… У 35-метровій вежі «Дзвін бажань» возвеличені православні й католицькі ікони архангела Михаїла та святого Миколая-Чудотворця літнього і зимового. Увінчує її дзвіниця зі старовинним дзвоном, торкнувшись якого, можна загадати бажання.

     Гармонійчани стояли перед музейними експонатами та образами, які виглядають таємниче, відпочивали на кованих лавах, любувалися водограями і парком зі старовинними скульптурами. Були свідками виробничого дійства у папірні — майстер-класу з виготовлення черпаного паперу з кропиви, льону та конопель, на якому чітко виділяється водяний знак у вигляді храму.

Єдина концертна зала у світі, в якій б’є живе джерело

     Концертна (Камінна) зала на 120 місць за результатами акустичної експертизи відповідає найвищим європейським стандартам для виконання класичних творів. Це єдина концертна зала у світі, в якій б’є живе джерело. Колись з нього, у випадку облоги, жителі фортеці мали питну воду. А зараз у Камінній залі можна подивитись театральні постановки, послухати народну, середньовічну, камерну музику, авторську пісню, джаз, романси.
     Гармонійчани понесуть здобуту енергетику українських домашніх ікон, неймовірні спогади, знання про історію й культуру сакрального мистецтва, а через них і долю українського народу у студентські аудиторії.

Т. Ковальчук,
ст. викладач кафедри соціальної педагогіки та
інформаційних технологій в освіті