Леонід Погорілий гордість «Альма-Матер»
Леонід Погорілий гордість «Альма-Матер»
12 вересня 2022, 16:45
Леонід Володимирович Погорілий був найбільш талановитим представником наукової школи П.М. Василенка.
Феномен цього видатного вченого, інженера-дослідника не тільки результат фундаментальної освіти, величезної, цілеспрямованої роботи в досягненні поставленої мети, але передовсім в його природній обдарованості і здатності розвивати та примножувати свої розумові здібності.
Після закінчення з срібною медаллю школи в 1953 році він вступив на факультет механізації Української сільськогосподарської академії і з головою поринув у вир студентського життя, звертаючи на себе увагу і викладачів, і студентів як безсумнівний лідер.
Особливе захоплення у студента 3 курсу Леоніда Погорілого викликав знаменитий вже на той час член-кореспондент академії наук України професор Петро Мефодійович Василенко, який викладав на факультеті курс теорії сільськогосподарських машин. Студентові імпонували: ясність, образність, логічність і чіткість викладу складних закономірностей процесів сільськогосподарських машин.
Пізніше Леонід Погорілий напише: «Мені відкрилось, що у всій цій, здавалося б «темній» і «грубій» матерії, такій як обробіток ґрунту, посів і обмолот, сепарація і рух матеріальних тіл, є червона нитка логіки і чітких закономірностей механіки, корисних для розробки техніки і блага людини».
Великий вплив на формування наукових уподобань, громадянських і загальнолюдських цінностей в студентські роки і впродовж життя справляв на Леоніда Володимировича доцент кафедри сільгоспмашин Пилип Трохимович Гончаренко – великий мрійник, знавець культури і мистецтва, відрізнявся принциповістю і незалежністю своєї думки, був репресований, а потім реабілітований.
Таке спілкування з видатними особистостями сприяло тому, що вже в студентські роки, сповнений юнацького максималізму, він повірив у могутність людського розуму, здатного не лише пізнавати світ, а й перетворювати його. І вже тоді він розмірковував над тим, як віднайти більш потужні засоби підвищення продуктивності праці і поставити їх на службу людям, як втілити творчу думку аби вона перетворилася в могутню виробничу силу.
Блискуче захистивши дипломний проект на тему «Свеклоуборочный комбайн с обрезкой ботвы на корне», Леонід Володимирович одержує диплом інженера-механіка, у додатку до якого по всіх 39 дисциплінах, курсових проектах і виробничих практиках лише відмінні оцінки. До речі в атестаті зрілості у нього була одна четвірка з тригонометрії.
Свою інженерну діяльність молодий спеціаліст розпочав 20 липня 1958 року в Українській машиновипробувальній станції на посаді старшого наукового співробітника в лабораторії вирощування цукрових буряків і за 45 років свого трудового стажу Л.В. Погорілий жодного разу не змінював місце роботи.
Слід відзначити, що багато вчених захистили кандидатські і докторські дисертації у спеціалізованій вченій раді інженерних факультетів Української сільськогосподарської академії. Але захист кандидатської (1964 р.) і докторської (1976 р.) дисертацій Леонідом Погорілим – це були події великого наукового злету наукової думки в розробці і використанні фундаментальних методів досліджень стосовно бурякозбиральної техніки, оптимізації комплексів машин, використанні аналітичних і статистичних методів досліджень, глибокої логіки і педагогічної майстерності при викладі складних закономірностей механізованих процесів сільськогосподарського виробництва. Захисти дисертацій Л.В. Погорілого його наукові доповіді і виступи на науково-виробничих конференціях завжди були блискучими, мали великий науковий резонанс, були неперевершеним взірцем людської логіки і їх відлуння знаходило відгук у всіх, хто мав щастя його слухати від академіків до рядових механізаторів і лаборантів.
Необхідно також відзначити, що крім хисту видатного науковця Леонід Володимирович мав неабиякий хист педагога. Він блискуче читав лекції студентам з основ наукових досліджень, працюючи за сумісництвом доцентом, а згодом професором кафедри сільськогосподарських машин УСГА. В співавторстві з академіком П.М. Василенком був виданий навчальний посібник «Основы научных исследований», яким користувались всі вищі сільськогосподарські навчальні заклади СРСР.
Широта наукової ерудиції, глибоке проникнення у фізичну та філософську сутність техніки та її випробування, рідкісне поєднання таланту експериментатора-випробувача з високим інтелектом теоретика дають підстави вважати Л.В. Погорілого належним до плеяди тих учених, які в ХХ столітті закладали основи машиновипробувальної справи.
В своїх реалізованих в практику методологічних і прогнозних наукових розробках в галузі сільськогосподарського машинобудування і випробувань академік Л.В. Погорілий втілив у життя геніальну думку академіка В.І Вернадського про те, що історія науки повинна допомогти правильно розуміти сьогодення, вести наукове дослідження і заглядати в майбутнє.
Академік Л.В. Погорілий залишив нам неоціненну наукову спадщину, яка налічує 486 наукових праць, серед яких 42 книги і монографії, 50 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. В своїх працях він окреслив основні напрямки науково-методичного забезпечення випробувань, сформулював ознаки машиновипробувань як наукової дисципліни.
Вчений вніс значний і загальновизнаний вклад в розроблення індустріальних інтенсивних технологій сільськогосподарського виробництва, встановив загальні закономірності розвитку сільськогосподарської техніки, математично описав виробничі функції індустріального виробництва, а також визначив принципи формування і розвитку зональних систем машин. Особливої уваги заслуговують удосконалені прийоми системного аналізу, які дозволяють значно підвищити як достовірність самих випробувань, так і подальше прогнозування розвитку механізованих агротехнологій і обладнання. Він передбачив необхідність та обґрунтував основні напрямки розроблення та випробування технічних засобів для забезпечення новітніх інформаційних та екологізованих технологій, зокрема: системи точного землеробства (СТЗ), застосування біотехнологічних альтернатив захисту і удобрення рослин, використання поновлювальних джерел енергії, тощо.
Академіком Л.В. Погорілим були вирішені теоретичні і практичні питання оптимального синтезу конструкційно-компонувальних рішень сільськогосподарської техніки, визначені шляхи покращення її технологічних показників матеріало- і енергомісткості, розширення універсальності, підвищення надійності, досягнення високої продуктивності. Він обґрунтував системні критерії оцінки ефективності сільгоспмашин, технологічних ліній і комплексів за рахунок забезпечення гнучкості технологічних і виробничих процесів та використання блочно-модульних конструкційних рішень.
За його ініціативою розроблено та втілено у вітчизняну практику машиновипробувань основні методологічні положення організації прискорених стендових випробувань складних сільськогосподарських машин.
«Доктор технічних наук, академік Української академії аграрних наук, Академії інженерних наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, член Асоціації аграрних інженерів США Леонід Володимирович Погорілий – гордість й окраса вітчизняного сільгоспмашинобудування, світоч нашої інженерної думки, фундатор системного підходу до методології випробувань сільськогосподарської техніки» - це слова Президента Української академії аграрних наук М.В. Зубця, присвячені Л.В. Погорілому – «Аграрій за покликанням, інженер за фахом, він ініціював створення фундаментальної бази для випробувань сільськогосподарської техніки під час постановки її на виробництво: з його науковими досягненнями й досі звіряються машиновипробувальні установи на всьому пострадянському просторі, його набутки взяті до уваги в Європі та Сполучених Штатах Америки, а вітчизняна наука пишається тим, які таланти здатна породжувати наша квітуча й щедра українська нива».
«З легкої руки Л.В. Погорілого ми маємо сьогодні цілу плеяду докторів і кандидатів технічних наук – еліти вищої школи, академічної науки та сьогоденного українського машинобудування, де вислів «школа Погорілого» житиме і визначатиме професіоналізм, інтелектуальні високості і нерозривне єднання теорії з практикою. Це означає, що Леонід Володимирович і сьогодні з нами, що він став для нас мірилом і взірцем досягнень, сподівань, порядності й високої людяності – адже продовжує жити його справа, країна пишається його учнями, а науковий інститут, якому він присвятив більшу частину свого плідного життя, з любов’ю носить ім’я Леоніда Погорілого».
Колектив кафедри сільськогосподарських машин та системотехніки імені академіка П.М. Василенка пишається тим, що академік Леонід Погорілий був її вихованцем і впродовж усієї своєї наукової діяльності співпрацював з колективом, пізнав радість і натхнення у написанні фундаментальних наукових праць, створенні на базі скромної машиновипробувальної станції відомого у світі науково-дослідного закладу з випробувань сільськогосподарської техніки і авторитетної наукової школи по методології випробувань сільськогосподарської техніки і технології. Ми чітко усвідомлюємо свою відповідальність свято шанувати і продовжувати наукові ідеї своїх видатних попередників і розуміємо, що Україна, як і увесь світ, стоїть на порозі четвертої промислової революції, яка характеризується злиттямтехнологій і стиранням граней між фізичними, цифровими і біологічними сферами. Вона змусить нас по-новому поглянути на управління як державною, так і освітньою та науковою галузями, навчальними закладами, а також підготовки фахівців для «розумного» виробництва, у якому домінуватимуть інтелектуальні роботизовані системи.
Д.Г. ВОЙТЮК, професор кафедри СГМС ім. акад. П.М. Василенка
