Історія війни Корсуна Владислава, студента Боярського фахового коледжу НУБіП України, спеціальність «Геодезія та землеустрій».

    За день до війни….

    Був звичайний день. Усі студенти коледжу були на заняттях і я в тому ж числі. Після закінчення занять всі розійшлись по домівках, а ми з друзями святкували День народження мого сусіда по кімнаті.

    О 05:30 ранку до мене зателефонувала моя мама і повідомила, що почалася війна. Я думав що це сон і мені це приснилось, але буквально через кілька хвилин до нас в кімнату забіг сусід зі криком: «Хлопці, вставайте війна почалася. Харків бомбардують!». Ми спочатку не зрозуміли, а коли подивились на його перелякані очі і тремтячі руки, то зрозуміли, що це не жарти. Я одягнувся і вирішив піти на вулицю. В коридорі гуртожитку я чув, як хтось плакав, був у паніці, не знав що робити і куди бігти. Мама сказала мені, щоб я їхав до дому, але на той момент у мене не було можливості покинути коледж і я вирішив залишитися, з думкою в голові: «Що буде, - те і буде».

    У той зловіщий день, 24 лютого, хто міг, той і виїхав з гуртожитку. А в кого була така сама ситуація, як в мене, той залишився. Ми допомогли обладнати підвал ліжками, там і ночували. В укритті були і сімейні пари з малими дітками, і люди у віці, і нас - декілька студентів.

Ми старались якось підтримати один одного, піднімати настрій, налаштовували себе на позитивні моменти. А десь через пару днів ми поїхали до військкомату аби податися до ТРО (Територіальної оборони). У нас взяли дані і сказали що зателефонують. З даної ситуації ми зрозуміли, що хорошого нічого з цього не буде.

Впродовж кількох днів у нас біля коледжу почали споруджувати блок-пост. Добре все обміркувавши, я вирішив, що теж буду стояти на блок-посту. З часом нам почали видавати зброю, боєкомплект, форму. Всі люди, які стояли зі мною на посту стали на захист свого міста, своєї родини, близьких людей. А також на захист мого коледжу. На посту я познайомився з багатьма людьми, навчився від них дуже багато нового, і навіть знайшов собі дівчину. І ще я збагнув одну річ: «Кожна болюча втрата для бійця – це заклик до помсти. Кожна перемога дає наснагу боротися з підступним ворогом до кінця, заради миру на своїй землі!»