Випускник Віктор Буравінський: лікар ветеринарної медицини – професія від Бога
Мабуть, жодна наука не має такої стародавньої історії, як медицина. Адже історія медицини – це історія людства. Успіхи медицини наших днів були б неможливі без титанічних зусиль незліченних поколінь медиків, що крок за кроком протягом століть долали людські недуги, набуваючи безцінного практичного та теоретичного досвіду.
Професія лікаря – найгуманніша з усіх професій на землі.
Вікторе, розкажіть про себе, ким працюєте?
— Мене звати Віктор Буравінський, закінчив Національний аграрний університет (нині це Національний університет біоресурсів і природокористування України) у 2003 році. Розпочав свою кар’єру з посади лікаря ветеринарної медицини у Вінницькій міській лікарні ветеринарної медицини. На даний час працюю начальником Вінницького управління ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Що вплинуло на Вас у виборі професії і чи складно було обирати?
— У виборі професії складностей не було, оскільки сам уже з малечку знав, ким хочу бути і цілеспрямовано йшов до мети. Крім того, у виборі професії підтримали батьки, допомігши порадами. Любов до свійських тварин у мене змалечку, в дитинстві багато часу проводив у селі в бабусі та дідуся і там міг спостерігати за свійськими тваринами, допомагав поратись біля них. А тому після закінчення дев’ятого класу вступив до Тульчинського технікуму ветеринарної медицини, після закінчення якого життя привело на навчання до Національного аграрного університету.
Вікторе, професія лікаря ветеринарної медицини не з легких. Чи не шкодуєте про свій вибір?
— За весь період, що я навчався та працюю, жодного разу не пошкодував про вибір спеціальності «Ветеринарна медицина», оскільки мені подобається сфера даної діяльності та моя робота (особливо, коли бачиш результат роботи). Професія надзвичайно цікава, адже усе життя лікаря – це здобуття нових і нових знань, нового досвіду, який іноді змушує відмовитися від старого й звичного, невтомний пошук, боротьба із самим собою за формування власної особистості у моральних межах, припустимих і усталених для професії. Ці критерії тисячоліттями були і зараз залишаються надвисокими.
Розкажіть нам, що цікавого запам’яталось Вам за часи навчання. Які заняття та викладачі?
— За час навчання найбільше запам’яталось спілкування та час проведений з одногрупниками, однокурсниками, адже це період певної свободи рішень, інколи навіть необдуманих, період першої закоханості та розчарувань. Але, все ж таки, студентське життя було надзвичайно цікавим, різноманітним та насиченим. А з дисциплін, які мені найбільш запам’ятались, і стосовно викладачів, то особисто для мене цікавими були: анатомія (викладали професор Рудик С.К. та доцент Левчук В.С.), гістологія (незабутні та неперевершені лекції професора Хомич В.Т.), фізіологія (Дячинський А.С.), внутрішні незаразні хвороби (професор Чумаченко В.Ю.), хірургія (професор Борисевич В.Б.) та багато інших. А чого варті ті незабутні дні, проведені на навчальній практиці в навчально-дослідних господарствах.
Як часто буваєте в стінах рідного факультету?
— Щороку відвідую Національний університет біоресурсів і природокористування України, адже на факультеті залишились працювати одногрупники, з якими я підтримую тісні та дружні зв’язки. Зустрічаємось з одногрупниками і однокурсниками. Скільки б часу після закінчення не пройшло, а серце тягне в рідні стіни. Вражають ті зміни, які відбуваються в університеті та на факультеті, його розвиток та вдосконалення. Особливе захоплення викликають ті можливості, які повстають перед студентами з відкриттям нових лабораторій, клініки, спеціалізованих кабінетів. Факультет постійно розвивається, вдосконалюється, оновлюється, що дуже приємно бачити, коли потрапляєш сюди.
Що можете порадити вступникам та випускникам факультету?
— Вибирайте сферу діяльності та місце роботи не тільки, керуючись логікою, але і серцем, і душею. Ніколи не зупиняйтесь в саморозвитку та не соромтесь запитувати порад та переймати досвід у старших колег по роботі. Не бійтесь нових технологій та інновацій, адже це шлях до успіху та самовдосконалення.
Ця професія вимагає мужності, необхідності прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить життя. Якщо помилки більшості спеціальностей можна виправити, то неправильно поставлений діагноз чи навіть проста байдужість може бути варта чийогось життя. Але, яке це щастя, яка велика місія вилікувати тварину або прийняти в цей світ нове життя. Мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії – бути лікарем ветеринарної медицини.
Бесіду вів Володимир Мельник,
завідувач кафедри епізоотології,
мікробіології і вірусології
