До 155-річчя з дня народження професора ВАСИЛЯ ІВАНОВИЧА СТЕЛЛЕЦЬКОГО

20 листопада 2021, 18:31
Кафедра акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин

ПАМ’ЯТІ СТЕЛЛЕЦЬКОГО ВАСИЛЯ ІВАНОВИЧА, ВЕТЕРИНАРА, ХІРУРГА, АКУШЕРА, ПРОФЕСОРА, ВИКЛАДАЧА, ОДНОГО ІЗ ЗАСНОВНИКІВ КИЇВСЬКОГО ВЕТЕРИНАРНОГО ІНСТИТУТУ, ЗАВІДУВАЧА КАФЕДРИ ОПЕРАТИВНОЇ ХІРУРГІЇ І АКУШЕРСТВА, ПЕРШОГО ВИКЛАДАЧА КУРСУ ДИСЦИПЛІНИ "АКУШЕРСТВО ТА ПАТОЛОГІЯ І ТЕРАПІЯ ПОЛОГОВОЇ СИСТЕМИ", ЗАСЛУЖЕНОГО ДІЯЧА НАУК УРСР (до 155-річчя з дня народження)

Дійсну велич людини за своїм призначенням можна оцінити лише «на відстані», з плином часу. Усі «проекти життя» Василя Івановича Стеллецького, пов’язані з участю у створенні й розбудові закладів ветеринарної освіти, продовжують жити і процвітати нині. Підтвердженням цьому є наш факультет і навчальний заклад в цілому. Правдиво кажуть, що істинну оцінку людині дає не інша людина, а час і той доробок, який вона залишає по собі. Наше завдання – залишити в памяті прийдешніх поколінь науковців образ мужньої людини – творця за суттю, якому ми зобовязані можливістю працювати і навчатися на факультеті ветеринарної медицини НУБіП України. 

 СТЕЛЛЕЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

(1866–1949)

Василь Іванович народився 5 листопада (18 листопада за ст. ст.) 1866 р. в м. Москві, Російська імперія, в сімʼї збіднілого чиновника-різночинця, службовця.

  • З 1889 по 1893 рр. – навчання в Казанському ветеринарному інституті.
  • У 1893 р. – зарахований чиновником запасу Військово-медичного відомства.
  • З 1893 по 1897 рр. – працював ветеринарним лікарем у земствах Уфимської, Катеринославської, Нижньогородської губерній.
  • З 1894 р. – працював ветеринарним лікарем Княгининського повіту Нижньогородського губернського земства.
  • З 1896 по 1897 рр. – служив на Дружківському Гаврилівському кінному заводі Катеринославської губернії, працював експертом на московських міських бойнях і одночасно слухав курс з бактеріології і працював в Бактеріологічному інституті Габричевського, відкритого при Московському університеті.
  • З 1898 по 1904 рр. – працював у Богучарському повіті Воронезької губернії дільничним земським повітовим ветеринарним лікарем (спочатку в сел. Кантемирівка, згодом – у м. Богучарі).
  • З 12 серпня 1903 до 1914 рр. – перебував на службі по Сетунській ветеринарній дільниці Московського повітового земства.
  • У грудні 1905 р. брав участь у грудневому збройному повстанні.
  • З 1907–1917 рр. – член Пироговської комісії з розповсюдження серед населення гігієнічних знань.
  • У 1914 р. – призваний на військову службу в Царську армію і зарахований в резерв Московського військового округу, де займав посаду ветеринарного лікаря.
  • З 04 жовтня1914 р. – призначений ветеринарним лікарем в Орловський пункт зосередження і витримки ремонтних коней артилерії.
  • З 10 жовтня 1914 р. – призначений молодшим ветеринарним лікарем того ж пункту.
  • З 12 січня 1915 р. – призначений в. о. старшого ветеринарного лікаря того ж пункту.
  • З 10 серпня 1915 призначений старшим ветеринарним лікарем етапного ветеринарного лазарету Костромського відділення кінського запасу.
  • 4 вересня 1916 р. госпіталізований у філіальне відділення 5-го Св. Георгіївського госпіталя Російського товариства Червоного Хреста в сел. Куркіно під м. Москвою, зі своєї частини запасної артилерійської бригади 5-ї армії.
  • Із жовтня 1916 р. – перебував у чині старшого ветеринарного лікаря 19-го легкого мортирного артилерійського дивізіону запасної артилерійської бригади у складі 5-ї армії, з яким відбув на фронт.
  • З лютого до жовтня 1917 р. – ветеринарний лікар 5-ї армії в Двинському районі.
  • У березні 1917 р. – отримав відпустку через хворобу, повернувся до Кунцево.
  • Із червня 1917 р. – обраний ветеринарним лікарем 14-го артилерійського корпусу 5-ї армії.
  • У липні 1917 р – з’їздом ветеринарних лікарів 5-ї армії обраний завідувачем ветеринарною частиною штабу 5-ї армії в м. Двинську (нині м. Даугавпілс, Латвія); 3-м делегатським з’їздом ветеринарного персоналу 5-ї армії обраний головою армійського ветеринарного комітету 5-ї армії.
  • 7 листопада 1917 р. – виїхав з Кунцево на фронт.
  • У листопаді 1917 р. – призначений головою ветеринарного комітету 5-ї армії.
  • У 1918 р. – обраний головою демобілізаційної комісії кінського складу 5-ї армії.
  • У березні 1918 р. – звільнений від військової служби, повернувся назад до Кунцево і приступив до виконання громадських обов’язків ветеринарного лікаря: перебував на службі по Сетунській дільниці Московського повітового Раддепу і Кунцевського гарнізону.
  • 9 лютого 1920 р. – одержав призначення на посаду начальника Київського окружного військового ветеринарного управління і перебував на цій посаді до злиття округу з фронтом, після чого був призначений помічником начальника Київського окружного ветеринарного управління.
  • У 1920 р. (другій половині) – участь у заснуванні Київського ветеринарного-зоотехнічного інституту (КВЗІ).
  • У листопаді 1920 р. Участь в підкомісії при Київському політехнічному інституті під час організації ветеринарного факультету для складання загального плану навчання на всіх курсах майбутнього навчального закладу.
  • З 1 січня 1921 р. – перебував дільничним ветеринарним лікарем Київського Губземвідділу.
  • З 30 березня 1921 р. – звільнився за віком від військової служби у запас, але продовжував працювати головним ветеринарним лікарем м. Києва. У цьому ж році став професорським стипендіатом із загальної, спеціальної та оперативної хірургії і акушерства.
  • З 1922 по 1930 рр. – працював на створеній ним кафедрі оперативної хірургії та акушерства КВЗІ.
  • 6 вересня 1922 р. – склав екзамен на ступінь магістра ветеринарних наук, присуджено відповідний науковий ступінь, вибраний професором із загальної і спеціальної хірургії оперативної хірургії і ветеринарного акушерства і призначений завідувачем кафедри загальної і спеціальної хірургії оперативної хірургії і ветеринарного акушерства.
  • З 1922 по 1925 рр. – суміщав роботу в КВЗІ з роботою на ветеринарній дільниці на Куренівці та ветеринарним обслуговуванням у ветеринарній лікарні та скотобійні при кінному заводі.
  • З 1924 по 1928 рр. викладання дисципліни «Акушерство та патологія і терапія пологової системи» проводив окремим курсом на кафедрі оперативної хірургії і акушерства (перший її викладач).
  • У 1925р. – залишив службу дільничного лікаря, працював у КВЗІ завідувачем кафедри загальної і спеціальної хірургії оперативної хірургії і ветеринарного акушерства, призначений професором I розряду.
  • З жовтня 1927 р. – припинив читання лекцій по курсах оперативної хірургії і ветеринарного акушерства.
  • З 1928 по 1933 рр. – опублікована низка праць акушерського спрямування і щодо методики викладання цієї дисципліни у ветеринарних вишах.
  • З 26 червня 1930 р. – переведений з КВЗІ в м. Оренбург, де працював над заснуванням сільськогосподарського ВНЗ з ветеринарним факультетом.
  • З 1930 по 1937 рр. – засновник, організатор і перший завідувач кафедри ветеринарної хірургії в Оренбурзькому сільськогосподарському інституті, працював професором цього інституту.
  • З 1932 по 1934 рр. – керував будівництвом хірургічної клініки на ветеринарному факультеті Оренбурзького сільськогосподарського інституту.
  • У 1937 р. – переведений на роботу до Білоцерківського сільськогосподарського інституту.
  • 23 червня 1938 р. – Рішенням ВАК затверджений в ученому званні професора по кафедрі «хірургія»; за конкурсом обіймає посаду завідувача кафедри оперативної хірургії у Білоцерківському сільськогосподарському інституті.
  • У 1941 р. – евакуйований у Чкаловську область (Оренбурзька область в період з 1938 до 1957 рр.), пізніше був призначений професором Киргизького сільськогосподарського інституту (м. Фрунзе).
  • У 1944 р.– повернувся з евакуації до Білоцерківського сільськогосподарського інституту, де працював на посаді завідувача кафедри оперативної хірургії.
  • У 1945 р. – нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» за бездоганну і багаторічну роботу.
  • 11 березня 1946 р. – одержав атестат професора.
  • 30 листопада 1946 р. – присвоєно звання «Заслуженого діяча наук УРСР» за видатну діяльність в галузі розвитку хірургічних наук.
  • 19 квітня 1949 – помер на 83-му році життя, похований у м. Біла Церква.

Нинішні співробітники кафедри акушерства, гінекології та біотехнології відтворення тварин факультету ветеринарної медицини НУБіП України надають особливого значення постаті Василя Івановича Стеллецького через те, що на самому початку створення і становлення Київського ветеринарного інституту (КВІ), коли відокремленої, самостійної кафедри акушерства ще не утворили, і предмет «Акушерство та патологія і терапія пологової системи» викладали курсом на кафедрі оперативної хірургії і акушерства, а Василь Іванович був тоді її завідувачем, – саме він, один з перших, розпочав викладання студентам повного курсу цієї дисципліни у ветеринарних вищих навчальних закладах, розробив методичні основи подачі навчального матеріалу, практичної підготовки студентів з ветеринарного акушерства у ветеринарних вишах, розробив і апробував форми практичного навчання, якими ми послуговуємося і нині. Отже роль і пріоритет
проф. В. І. Стеллецького у створенні методики вивчення студентами ветеринарного акушерства у ветеринарних вишах беззаперечні.

Усе життя Василя Івановича Стеллецького стало яскравим прикладом самовідданого служіння своїй справі і людям.

     Доцент Бородиня В.І.

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook