ЕКСКУРСІЯ СПІВРОБІТНИКІВ АГРОБІОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ В ОСІННЮ «СОФІЇВКУ»
Осінній дощ не став на заваді натхненній подорожі – співробітники агробіологічного факультету, за сприяння профспілкової організації, університету, здійснили пізнавальну екскурсію до Національного дендрологічного парку «Софіївка» в Умані.
Цей унікальний ландшафтно-архітектурний шедевр, створений понад два століття тому, знову вразив своєю красою, гармонією природи і мистецтва, а дощ додав прогулянці особливої атмосфери спокою й натхнення. Під шум дощу і шелест вологого листя викладачі крокували алеями парку, відкриваючи для себе нові грані знайомих пейзажів. Гід розповідала про історію створення «Софіївки», про задум графа Станіслава Щенсного Потоцького, який подарував цей парк своїй дружині Софії, як символ вічного кохання. Дощові краплі на листі й блиск мармурових статуй ніби оживляли стародавні легенди, додаючи їм особливої романтичної глибини.
Викладачі мали змогу оглянути головні локації – захоплюючу панораму з Єлисейських полів. водоспад, грот Венери, фонтан «Змія», острів Кохання, а також здійснити подорож підземною річкою Ахерон. Дощова погода лише підкреслила велич старих дерев і чарівність водних дзеркал. Розмови про історію, ландшафтну архітектуру, екологію та символіку парку природно перепліталися з обговоренням сучасних освітніх і наукових ідей.
Під час екскурсії учасники відзначили, що «Софіївка» – це не лише історична пам’ятка, а й потужна навчальна лабораторія просто неба. Тут природа і мистецтво гармонійно взаємодіють, створюючи простір для натхнення, наукових спостережень та креативних ідей. Для викладачів аграрних спеціальностей ця подорож стала нагодою побачити унікальні зразки рослин, обговорити питання екологічного балансу та збереження природної спадщини України.
Екскурсія стала чудовим прикладом поєднання освітнього, культурного та емоційного досвіду. Під дощем «Софіївка» відкрилася викладачам по-новому –як символ невичерпної краси, натхнення і сили природи, що спонукає до творчості, пізнання та любові до своєї землі. У спогадах залишилися не лише краєвиди, а й відчуття єдності – з природою, з колегами, з історією.