Партнерський діалог у громаді: від теорії до практики

Оновлення і вдосконалення освітньо-професійних програм підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери неможливе без прямого зв’язку з громадами, установами соціального захисту, міждисциплінарними командами, які щодня працюють із людьми у складних життєвих обставинах. Саме тому обговорення програми із роботодавцями та представниками академічного середовища розглядається як реальний механізм підсилення змісту підготовки, його відповідності стандартам і запитам ринку праці.

На базі Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради відбулася робоча зустріч, присвячена обговоренню та актуалізації освітньо-професійної програми «Соціальна робота та консультування» спеціальності І01 «Соціальна робота та консультування» НУБіП України. Такий формат взаємодії є практичним механізмом підсилення підготовки майбутніх фахівців через прямий діалог із роботодавцями та професійною спільнотою.

У зустрічі взяли участь: КУЧЕР Галина Михайлівна, начальник управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, заслужений працівник соціальної сфери України; КРАВЧЕНКО Оксана Олексіївна, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи УДПУ імені Павла Тичини; представниці проєктної групи освітньо-професійної програми від НУБіП України — професорки ГРИГОРЕНКО Тетяна Володимирівна та ДЕМЧЕНКО Ірина Іванівна.

Під час обговорення учасники акцетували увагу на ключовій ідеї програми. Мова йшла про підготовку компетентного фахівця, здатного забезпечувати інклюзивність соціальних послуг на основі цифрових технологій та «зеленої соціальної роботи». Окремо наголошувалося на прикладній орієнтації програми. Ключові смислові маркери освітнього курсу — соціальна інклюзія, консультування, супервізія, цифровізація соціальної роботи, громада, зелена соціальна робота.

Погляд практика

Галина КУЧЕР тримала у фокусі розмови те, що найкраще видно на рівні громади. Начальник управління наголошувала на компетентностях, потрібних соціальному працівнику «на старті», коли випускник приходить у систему соціального захисту. У центрі уваги опинилася готовність працювати з різними категоріями отримувачів послуг, комунікувати з сім’ями, міжвідомчо взаємодіяти, коректно вести документацію та приймати рішення в умовах обмежених ресурсів.
З урахуванням рекомендацій Галини Михайлівни, планується суттєво посилити практичний компонент через розбір реальних кейсів територіальних громад: оцінювання потреб, маршрутизація клієнта, міжвідомча взаємодія та робота з наслідками травматичних подій.

Академічний погляд

Оксана КРАВЧЕНКО акцентувала на узгодженості програми з сучасними науковими підходами та освітніми трендами у сфері соціальної роботи й консультування. Професорка наголосила на важливості якісної компетентнісної моделі, логіки формування результатів навчання, культури академічної доброчесності та підготовки студента до професійної рефлексії й безперервного розвитку.

Важливим меседжем стала потреба зберігати подвійний фокус. З одного боку, програма має бути прикладною та практикоорієнтованою, з іншого боку, зміст підготовки повинен спиратися на науковість і доказовість підходів. Без наукового обґрунтування сучасна соціальна робота втрачає точність і результативність.

Ресурсна база як аргумент

Учасники обговорення відзначили, що якість підготовки визначається не лише переліком дисциплін, а й реальними освітніми можливостями. Серед сильних сторін програми називали навчально-методичне забезпечення. Зокрема, на базі університету функціонує «Лабораторія цифрових технологій у соціальній роботі», навчально-наукова лабораторія «Центр соціально-психологічної служби» та «Центр ментального здоров’я», читальний зал, аудиторії, адаптовані за вимогами безбар’єрності, Окрім цього, викладачі напрацювали профільне навчально-методичне підґрунтя з напряму «зеленої соціальної роботи».

Особливу увагу приділено розширенню цифрових компетентностей: робота з електронними реєстрами, захист персональних даних, інформаційна безпека, аналітична звітність та цифрові сервіси комунікації з клієнтом.

Обговорення продемонструвало, що освітньо-професійна програма «Соціальна робота та консультування» розвивається як жива система, здатна коригуватися під реальні запити соціальної сфери та водночас підтримувати академічні стандарти підготовки. Загальний обсяг програми становить 240 кредитів ЄКТС, а тривалість навчання складає 3 роки 10 місяців. Такий ресурс забезпечує достатній простір для послідовного формування професійної готовності майбутнього фахівця.

Освітні компоненти для кризових реалій

Окремо учасники звернули увагу на освітні компоненти програми, які безпосередньо працюють у ситуаціях високої соціальної напруги та невизначеності. Серед курсів, що формують інструментарій практичної роботи соціального працівника та консультанта, називали «Основи соціально-психологічного консультування», «Етика та міжнародні стандарти в управлінні соціальною роботою», «Соціальне лідерство та командоутворення», «Інформаційні технології в соціальній роботі».

Програму буде доповнено поглибленим блоком кризового та травма-інформованого підходу: кризове консультування, робота з втратою, стресом, домашнім насильством, профілактика вигорання та супервізія. Додатково як актуальний напрям підсилення компетентностей у сучасних умовах розглядалися вибіркові компоненти. Студенти можуть обирати «Соціально-психологічне консультування узалежнених (при адикціях)», «Соціально-психологічне консультування військових та їхніх сімей», «Соціальна робота з людьми, які мають хронічні, соціально небезпечні захворювання та членами їхніх сімей», «Соціальна геронтологія», «Соціальна медіація» та ін.

На особливу увагу заслуговували два освітні компоненти. Перший — «Основи самореабілітації, ментального здоров’я та життєстійкості», розробленого в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Другий — «Основи соціальної інклюзії та безбар’єрності» в рамках Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Обидва курси відповідають на нагальні виклики сьогодення та формують у майбутніх фахівців компетентності, необхідні для роботи в умовах підвищеного психологічного навантаження та з різними категоріями вразливих груп населення.

Схвально відзначено більше 500 годин практичної підготовки здобувачів за чотирма видами практик. Студенти проходять навчальну (ознайомчу з фаху) практику, навчальну (соціально-психологічну) практику, виробничу (волонтерську) практику, виробничу (проєктну) практику. Такий обсяг практичної роботи дає змогу майбутнім фахівцям не лише познайомитися з професійним середовищем, а й набути реального досвіду роботи з різними групами отримувачів соціальних послуг, опанувати інструменти соціального супроводу та сформувати власний професійний стиль.

Спільне бачення розвитку

За підсумками зустрічі та з урахуванням рецензії Галини КУЧЕР сторони погодили такі ключові напрями вдосконалення:

По-перше, посилити прикладний блок навчання. Соціальна робота — це завжди командна діяльність: фахівець постійно взаємодіє з психологами, юристами, лікарями, педагогами. Тому пропонуємо впровадити міждисциплінарні кейси та симуляції реальних робочих ситуацій, наприклад, моделювання роботи соціально-психологічної команди підтримки або кризової групи на рівні громади. У таких форматах студенти різних спеціальностей зможуть разом опрацьовувати складні кейси, відпрацьовуючи навички міжпрофесійної комунікації та координації.

По-друге, врахувати регіональну специфіку. Програма має бути гнучкою до місцевих реалій. Тематика курсових робіт, завдань під час практик має враховувати особливості регіону, чи то робота в сільській місцевості, з внутрішньо переміщеними особами, мігрантами чи малочисельними громадами. Такий підхід забезпечить актуальність навчання та підвищить конкурентоспроможність випускників на місцевому ринку праці.

По-третє, поглибити управлінську компетентність. Освітні компоненти «Соціальне проєктування» та «Менеджмент соціальної роботи» доцільно доповнити практико-орієнтованим модулем з управління соціальними проєктами. Студенти мають отримати досвід у написанні грантових заявок, визначенні KPI, підготовці звітності, адвокації інтересів отримувачів соціальних послуг та громад. Це ключові навички для сучасного соціального працівника, який не просто надає допомогу, а й формує ефективну систему підтримки.

Зустріч в Умані та надана рецензія Галини КУЧЕР підтвердили, що освітньо-професійна програма «Соціальна робота та консультування» розвивається як практикоорієнтована, цифрова, кризово-чутлива, екоспрямована та тісно пов’язана з реальними потребами громад. Врахування рекомендацій щодо посилення практичної складової, цифрових навичок та кризово-консультативного блоку зробить підготовку фахівців ще більш конкурентоспроможною та відповідною викликам сьогодення.