Міжнародний день охорони озонового шару
Історія вивчення озону сягає далекого 1785 року, коли голландський фізик Ван Марум вперше його виявив. Тривалі дослідження відкрили корисні та шкідливі для людини властивості цього газу.
Масштабне вивчення фізичних та хімічних властивостей цього нестійкого газу, його просторової локалізації дало можливість виділити атмосферний тропосферний та стратосферний озон. Перший концентрується в приземному шарі і є забруднювачем, справляючи за умов підвищеної концентрації загальнотоксичний, подразнювальний, канцерогенний і мутагенний вплив на організми. Останній, будучи продуктом впливу сонячного випромінювання на атмосферний кисень, утворює у стратосфері на висоті 20-50 км над поверхнею Землі озоновий шар, який по суті є рятівником планети від згубного жорсткого ультрафіолетового випромінювання.
Руйнування озонового шару стало однією з наймасштабніших екологічних проблем, з якими людство увійшло у нове тисячоліття. Почали з’являтися так звані «озонові дірки» – місця, де концентрація озону в багато разів нижча, ніж мала б бути, в результаті чого ця частина атмосфери є набагато легше проникною для шкідливого ультрафіолету. У 1985 році вчені виявили першу озонову діру над Антарктидою, її діаметр становив 1000 км. Пізніше схоже за властивостями утворення, але значно меншого розміру, виявили над Арктикою.
Мільйони молекул озону руйнуються щохвилини і результатом цього процесу є збільшення кількості ультрафіолетового випромінювання, яке досягає поверхні Землі. Людство не в змозі запобігти появі озонових дірок. Однак, зберегти озон хоча б на побутовому рівні, людині під силу, а саме: відмовитись від використання озоноруйнівних речовин, які застосовуються для охолодження і кондиціонування повітря, спінювачів, розчинників та охолоджувачів, зменшити використання на побутовому рівні аерозольних балончиків (освіжувачів повітря, різноманітних лаків, фарб та ін.), не спалювати листя, траву, гілки дерев, будь-які побутові відходи (поліетилен, гуму, пластмасу та ін.), а також потрібно вивозити на спеціалізовані об’єкти утилізації сміття, яке не піддається швидкому природному перегниванню.
Тому поетапна відмова від використання озоноруйнівних речовин сприяє не тільки охороні озонового шару в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, а й робить великий внесок для вирішення проблеми глобальної зміни клімату.
Вирішення цієї глобальної проблеми можливе лише на планетарному рівні, тому прогресивно налаштована світова спільнота 22 березня 1985 року зібралась у Відні, де була прийнята рамкова угода – концепція збереження озонового шару, названа Віденською конвенцією. 16 вересня 1987 року в Монреалі (Канада) відповідно до Віденської конвенції був розроблений Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, який був підписаний і набув чинності 1 січня 1989 року. Його мета – захист озонового шару за допомогою скорочення (або припинення) виробництва і споживання деяких хімічних речовин, які руйнують озоновий шар. Експерти відзначають, що він є найефективнішим у світі багатостороннім договором з охорони навколишнього середовища.
За висновками дослідників, які проводили роботи під егідою Програми ООН з навколишнього середовища, озоновий шар Землі починає повільно відновлюватися. Вчені підрахували: якщо країни, які підписали протокол, будуть його дотримуватися і в майбутньому, то можна сподіватися, що озоновий шар відновиться до 2050 року.
