Україна у вогні: чи повернулося життя у спалені українські села
Рік тому в Україні почалась одна з наймасштабніших пожеж в нашій історії. Пекельний вогонь перетворював на згарища цілі села та гектари лісу. І що найстрашніше – підступав до чорнобильських реакторів!
Рятувальники майже одразу назвали дві основні версії пожежі: умисний підпал і наше традиційно-весняне та абсолютне незаконне паління сухої трави.
А щоб остаточно відбити бажання спалювати сухостій, тоді значно підвищили штрафи… Та минув рік і Україна… знову у вогні. Люди вперто розводять багаття! І байдуже, що перший сильний вітер може перекинути вогонь на ліс чи будинки.
Руслан Смещук, який торік працював у зоні пожеж, вирішив знову поїхати туди. Чи повернулося життя у спалені місця?
Черкащина, Тясминський заказник. Це – охоронні території майже первісної природи. Точніше, були такими. Днями тут спалахнула пожежа. П’ятдесят гектарів насаджень перетворилися на попіл. Тепер над згарищем кружляють ворони, а по мертвій землі – ходять козулі. Від такої картини у тутешніх жителів серце рветься.
Посилання на відео:
Віталій Нека, житель села Степанки:
Саме страшне, що вигоріло, а фазани і фазанки сиділи на яйцях, і ви бачите получилось так – мертва зона сталась. Селяни впевнені – це був умисний підпал. Бо цю земельну ділянку давно облюбувала місцева агрофірма. Траву підпалили одночасно в кількох місцях. Загоряння почалося зі сторони моста, і зі сторони сміттєзвалища, і от тут ще, і зі сторони Сміли йшов вітер і гнав його в сторону Бузукова.
А ось так виглядали наслідки іншої пожежі. Теж на Черкащині. Хтось підпалив очерет і вогонь перекинувся на автомобілі рибалок. Берегова смуга зайнялася одразу в сімох місцях – і вогонь наближався до орнітологічного заповідника. Здебільшого причиною найстрашніших та наймасштабніших пожеж є банальне паління сухостою. Хоча це – незаконно, але традиція поки непереможна. Ото вивезти на смітник. Так сільська рада буде лаятись, що вивезли те гілля, ну куди його везти і хто в нас забере те гілля? Штраф за таке господарювання від трьох до семи тисяч гривень. Та це нікого не лякає. Щойно сходить сніг, як українські села затягує дим… Починається з маленького багаття, а закінчується ось так.
Як днями на Київщині. Рівно рік тому Чорнобильська зона, Київські та Житомирські ліси – палали. А з ними горіли цілі села. Вогонь розходився на кілометри! Тисячі рятувальників гасили полум’я кілька тижнів. І ті лісові пожежі стали найпотужнішими за останні двадцять років!
Олександр Чистяков, голова Національної екологічної ради:
Було більше 50 тисяч загорянь, при яких було знищено близько 40 тисяч гектарів екосистем. Так виглядали ліси біля одного з найпотужніших осередків на Житомирщині, в Овруцькому районі – це між білоруським кордоном та зоною відчуження. А ось як усе виглядає зараз… Рік тому ці ліси нагадували знімальний майданчик якогось апокаліптичного фільму. Навкруги лише полум’я та попіл. Тоді вогонь знищив тисячі гектарів насаджень.
Зараз природа відроджується, тут вже посадили молоді дерева, але і досі видовище дуже гнітюче. Лісовими дорогами ми заглиблюємося всередину осередку пожежі. І чим глибше – тим видовище страшніше. На жаль значна площа згарищ виглядає саме так. Вони не прибрані, не розібрані – нових дерев тут не висаджували. І це при тому, що ця ділянка знаходиться біля дороги. Тобто сюди досить легко дістатися. що ж в глибині лісу можна лише здогадуватися. Поки мандруємо лісовими дорогами, постійно зустрічаємо вантажівки з деревиною – здебільшого попиляні стовбури зі слідами вогню. А невдовзі натрапляємо і на лісорубів. Стовбур за стовбуром, гектар за гектаром – одразу кілька бригад проводять чистку лісу від згорілих дерев.
Підходимо ближче. Ми місяць вже працюємо – наша бригада, Тут бригаду в поміч із Західної України дали – рубають. Яків та його колеги – лісники з Івано-Франківщини.
Яків, лісник:
Якби згорів той що товстий – то скоріше його пиляєш. А самі бачите який ліс. Такий, що не дуже – тут потрібно попрацювати з 6 ранку до 7 вечора з пилкою. Значна частина лісу зараз у талій воді. І це заважає вирубці. А от рік тому, тут, на жаль, геть не випало снігу. Що й стало причиною такої масштабності пожеж. Полум’я знищувало і дерева, і перетворювало на попіл мох, хмиз та хвою. Невдовзі дістаємося до вже розчищених від згорілих стовбурів територій. Зараз їх ось так, вручну, засаджуть сосонками та берізками.
Дуб і сосна – тут десь два гектари. А так саджанців багато – уже до тридцяти гектар лісу посадили… Березу рвемо зразу, сосну викопуємо з розплідника, розумієш? І на гектар іде півтори тисячі ось таких от саджанців. Роботи з відновлення лісу почалися ще торік. Тривали всю осінь та навіть частину зими. І зараз – тільки-но зійшли сніги. Та вручну швидко такі величезні території не відновити. Та інших варіантів немає.
Світлана, працівниця лісгоспу:
Немає техніки. Чим працювати? Щоб була техніка, а то так – кинули… Їдемо далі – періодично натрапляємо на ось такі пожежні водозабори. Торік їх не було – і це створювало великі проблеми. Пожежникам доводилося їздити по воду за кілометри!. А ми дістаємося Магдина та Личманів. Ці глухі, лісові села на кордоні із зоною відчуження вигоріли майже вщент.
Федір Кузьмич, житель Личманів:
Повтікали звідси – мене забрали в Гладковичі. Там родниє. Я там переночував, потім там подзвонили, в Житомир до дітей, потім діти забрали машиною. І я то в Житомирі був. Тиждень сидів. А потім знову діти привезли сюди. Федір Кузмич живе в Лічманах усе своє довге життя. Вісімдесят чотири роки. Каже, що після пожежі маленькі лісові села стали ще меншими. Поїхало може чотири сім’ї, з тих що я знаю. А може їх і більше поїхало. Переважно тут залишилися старовіри. Журналістів і камер вони стороняться. Світом за межами лісу, схоже, не дуже цікавляться. Але потроху відбудовуються. Зараз тут навряд чи є ризик нових пожеж, бо весняний паводок навіть заболотив деякі ділянки. Та прогнози екологів невтішні: ближче до літа ці ліси, та інші території від Карпат і до Азову знову можуть спалахнути.
І причина – в глобальних змінах клімату. От тільки звички українців, на жаль, ані трохи не змінюються…
Джерело: Відкритий ліс. https://www.openforest.org.ua/161848/
