Відзначення Акту Злуки 1919 р. Живий Ланцюг Єдності

Зродились ми великої години,
З пожеж війни і полум’я вогнів.
Плекав нас біль за долю України,
Зростив нас гнів і лють на ворогів.

Ми йдемо в бій переможним ходом,
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав нікому ще свободи,
Хто борець – той здобуває світ.
(Марш армії України)

     Єдність нації – головна передумова виживання держави! Цей урок за роки виснажливої боротьби за свою незалежність з численними загарбниками Україна добре засвоїла. Починаючи з часів феодального роздроблення Київської Русі та понині, виживання української держави завжди впиралось у питання єдності як національної еліти, так і простих українців.

     Національно-визвольні змагання 1917-1921 рр. лиш вкотре підтвердили важливість цього. Ідеологічні суперечки всередині Генерального Секретаріату УНР, боротьба Центральної Ради та гетьмана П. Скоропадського, розбіжності у поглядах очільників Української Держави та ЗУНР, неспроможність створення міцного державного апарату Директорією – жоден з перелічених урядів тієї доби так і не спромігся повноцінно консолідувати українську націю.
     Тим не менш, 22 січня 1919 р. сталась подія, яка назавжди увійшла в історію України. Цей день став відомий як день, коли в межах єдиної української держави об'єднались століттями розділені кордонами імперій українські етнічні землі – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Вагон-музей (розташований на станції Фастів), в якому у грудні 1918 р. був підписаний «Передвступний догові» між ЗУНР та УНР

     Але все поступово… 1 листопада 1918 р. була утворена ЗУНР, населення і політичні діячі якої прагнули до об’єднання з УНР у соборній державі. Акт Злуки вирішили приурочити до першої річниці проголошення IV Універсалу – 22 січня 1919 р. (у 1918 р. в цей день УНР проголосила незалежність). Над тисячами присутніх у Києві на Софійській площі член Директорії Федір Швець урочисто зачитав Універсал Директорії:
     «…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».

Київ, 22 січня 1919 р. Проголошення Акту Злуки на Софійській площі. Фото з архіву Українського Інституту національної пам’яті

     І нехай ця спроба залишилась лишень романтичним поривом, який не потягнув за собою реальної інтеграції УНР і ЗУНР між собою, але саме цей день показав незламну рішучість і волю до об'єднання усіх українців в одній незалежній державі, в якій була б «своя правда і сила, і воля».
     Втім, об’єднання так і не було завершено – ЗУНР проіснувала до літа 1919 р., а через рік зникла з політичної карти і УНР, чиї території увійшли до складу СРСР і Польщі.
     У День Соборності головною традицією є побудова «живого ланцюга». Найперший українці створили в 21 січня 1990 р. Тоді «живий ланцюг», в якому взяли участь, за різними оцінками, до 5 млн людей, зв’язав Івано-Франківськ, Львів і Київ. Традиція прижилася і щороку повторюється по всій Україні.
     Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 р.

АНОНС ПОДІЙ НА 22 СІЧНЯ 2020 Р. КИЇВ

     О 8:00 на мосту Патона відбудеться акція «Живий Ланцюг Соборності», яка приурочена до 101 річниці проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР. Організатор – Вадим Васильчук, позафракційний депутат з Київської міської ради.

     З 10:00 по 12:00 відбудеться віче «Ланцюг Злуки» та покладання квітів до пам’ятника Т. Шевченка (Сквер Шевченка) з нагоди Дня Соборності України. Окрім того, відбудеться створення символічного Ланцюга Злуки від пам’ятника Тарасу Шевченку до пам’ятника В’ячеславу Чорноволу.
     Організовує Юрій Діденко, народний депутат IV скликання Верховної Ради України.

Українці утворили «ланцюг єдності» на Карловому мості в Празі. 2019 р.

Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України