Вітаємо завідувача кафедри педагогіки з Днем народження!!

З Днем народження, шановний Руслане Васильовичу!

Нехай цвітуть під небом синьооким
Ще довго-довго дні й літа,
А тиха радість, чиста і висока,
Щоденно хай до хати заверта!
Бажаємо здоров’я, сонця у зеніті,
Любові, доброти і щастя повен дім,
Нехай у серці розкошує літо
І соняхом квітує золотим.
Хай постійний успіх, радість і достаток
Сипляться до вас, немов вишневий цвіт,
Хай життєвий досвід творить з буднів свята,
Господь дарує сто щасливих літ!

Колеги бажають море радості, безмежного щастя, посмішок щасливих, букетів красивих, слів добрих, очей радісних, ясних, веселого сміху, здоров’я, успіху, великого везіння у всьому! Нехай зійде на Вас Божа Благодать і рясні Божі Благословіння! З роси і води Вам, шановний Руслане Васильовичу!

Колектив кафедри педагогіки

P. S. Для кожної людини дата народження має зовсім різне значення: майже сакральне, важливе; таке, що визначає пріоритети на майбутній рік; таке, що додає ще один рік до віку особистості; таке, на яке не хочеться зважати і тим більше святкувати…

За загальноприйнятою українською традицією, дні народження святкуються, винуватців торжества вітають, іноді навіть вимагають якогось застілля. І ніхто не задумується над тим, як ставиться до цієї дати сам іменинник. А між тим є люди, які зовсім не святкують, або влаштовують сімейні свята з найближчими і найріднішими…

Чим ми можемо володіти, на що сподіватися і кому дякувати за цю дату? Звісно ж Всевишньому і батькам, яким дарована ця найбільша Благодать – народити хлопчика… чи дівчинку. Виховати, виплекати, зростити, вкласти душу, повести у світ… і сподіватися кращого майбуття для нього… Кращого ніж у них – батьків, яким дарована ця Божа Благодать!!!

З кожним роком, не задумуючись і не приділяючи цьому уваги, душа лине все більше до джерел, до глибинних родинних традицій і надбань, до рідної неньки й отчого порогу. Порогу, що був для кожного з нас тим сакральним входом у щасливу родинну атмосферу, де тебе люблять, розуміють і ніколи не зрадять… До порогу батьківського, який часто буде снитися, з’являтися в уяві, буде оспіваним твоєю душею і серцем. За яким живуть чи жили найдорожчі твої люди, що проводжають сумними поглядами кожен твій від’їзд… Їх серця краються, на очі навертаються сльози, вони готові прихилити синові небо, а доньці зібрати всі зорі… Вони вимолюють нам долі, їх молитви чисті як гірський кришталь… І сильні як криця, енергетичні обереги для кожного з нас! Вони линуть навіть з потойбіччя!!!

Нехай традиції святкувати з батьками будуть багаторічними, Руслане Васильовичу, зустрічі теплими, щирими, розмови довгими і відвертими аж до ранку!!! Бо ця любов ніколи не переминає! Любов, що буде завжди з Вами!!!