Гуманітарії обговорили проблему сирітства в Україні

21 березня 2018 року

     На гуманітарно-педагогічному факультеті відбувся науково-практичний семінар «Соціальна профілактика сирітства», проведення якого зініціювали, професори, доценти та студенти кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті. Сьогодні в нашій країні триває період істотних змін у громадсько-політичному житті громадян. І важко заперечити той факт, що проблема сирітства сьогодні є не тільки проблемою сучасної України, а й гострим дискусійним питанням у цілому світі. І ця проблема потребує невідкладних заходів, спонукаючи науковців і фахівців до пошуку нових форм і напрямків діяльності у соціальній сфері. Адже, якщо сьогодні сирітство – це проблема окремої дитини чи кількох дітей, то завтра – це катастрофа для усієї країни, глобальний занепад.

     Саме тому бажання взяти участь в семінарі проявили: начальник НДЧ Володимир Отченашко, декан гуманітарно-педагогічного факультету Василь Шинкарук, багато студентів та співробітників університету, а також окремих представників Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Голосіївського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Центру раннього спортивного розвитку Sunrise, благодійного проекту соціальної психологічної та фізичної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями «Світанок». До слова були запрошені представники вельмишановної президії та молоді студенти-дослідники.

     Вітальним словом семінар розпочала завідувач кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті Леся Вікторова, яка процитувала видатного педагога А. С. Макаренка: «Виховуючи дітей, нинішні батьки виховують майбутню історію нашої країни, а значить й історію світу. Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми». Саме ці слова і стали гаслом нашого семінару. Далі до слова було запрошено декана факультету Василя Шинкарука, який підкреслив важливість проведення семінару з проблематики соціального сирітства та навів тривожну статистику, з урахуванням якої кількість дітей-сиріт за останній час зростає. Важливо додати, що ці діти не біологічні сироти, а так звані «сироти соціальні». Тобто діти, які юридично мають батьків, але фактично – одинокі у цьому жорстокому світі. Декан факультету наголосив на тому, що майбутнім соціальним педагогам/соціальним працівникам варто здобути юридичну освіту. Вміти захистити себе – це надважлива справа у роботі з проблемними сім’ями.

     Логічним продовженням став виступ заступника начальника Служби у справах дітей та сім’ї Київської міської державної адміністрації Олексія Наумука. Людина, яка знається на проблемах дітей-сиріт, як ніхто інший, яка опікується ними та робить усе для їх комфортного життя. Олексій Петрович фахівець не тільки в галузі соціальної роботи. Маючи три вищі освіти (педагогічну, юридичну та економічну) він знається і на юридичних та економічних аспектах цієї проблеми. Олексій Наумук – практик, адже віддав цій справі багато років. Виступаючий зазначав, що реальне число дітей-сиріт України дійсно не зростає, перш за все, дякуючи старанням відповідних служб. Проте це офіційні дані У реальному житті – картина інша. Існує багато дітей, які залишені без батьківського піклування. В основному – це діти трудових мігрантів, якими опікуються бабусі, дідусі, друзі чи сусіди, поки батьки заробляють гроші за кордоном. Також було висвітлено здобутки Служби у справах дітей та сім’ї Київської міської державної адміністрації та обговорено проекти, які вже реалізовані чи перебувають у процесі втілення.

    Медичний аспект проблеми висвітлив у доповіді начальник оздоровчого центру Національного університету біоресурсів і природокористування України В’ячеслав Крупка. В’ячеслав Андрійович звернув увагу на обстеження дітей-сиріт, щонайменше два рази на рік і допомагати хворим (якщо такі є), звичайно, на волонтерських засадах. Адже, якщо іншими дітками опікуються їх батьки, то подбати про дітей-сиріт маємо ми.

     Це в наших силах, було б бажання. Замість нарікати на темряву, маємо засвітити хоч одну свічку! Подбати про життя хоч би однієї дитини!
    Проблеми соціального сирітства обговорювали в День щастя – 20 березня. Напевно, дуже символічно. Тисячі світлих думок посилала Галина Хоткевич, живучи у Франції, своїй рідній Україні: «Щоденно пошли світлу думку твоїй країні, твоєму місту! Засвіти вогник Світла і Любові для кращого життя, для кращого народу, для кращої Землі! Енергія лине вслід за думкою!».

     Соціальне сирітство – це хвороба сучасного суспільства. Хвороба думок і почуттів, хвороба дії і поведінки! Тому соціальний педагог Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Анна Бурик одразу запропонувала шляхи вирішення та профілактики проблеми сирітства. Працюючи з такими дітьми, Анна Володимирівна знає, які проблеми переслідують їх на кожному кроці, причому не тільки в самому закладі, де вони виховуються, а навіть тоді, коли вони його покидають. Молода дослідниця окреслила ті проблеми, з якими зустрічаються діти, які закінчують своє перебування у відповідному закладі опіки та приступають до самостійного життя. «Діти не самостійні і те, що здається нам елементарним у виконанні – випробування для них. Зварити їсти, випрати речі, їздити у метро чи ходити за покупками… Кажете легко? А як бути дітям-сиротам, коли переважну частину їх життя це робили для них і за них?», – зазначає соціальний педагог. Стає зрозумілим, що найперша проблема – це соціалізація, пристосування до умов соціуму і комфортне існування в ньому. Анна Володимирівна звернула увагу на те, що процедура усиновлення має чимало складнощів і багато з бажаючих отримують відмову, коли хочуть стати батьками для тієї чи іншої дитини. Але вихід є – це наставництво. Кожен бажаючий, пройшовши необхідний курс навчання та законної реєстрації, може стати наставником для дитини. Допомогти їй визначитися із майбутньою професією, показати варіанти саморозвитку і самореалізації в сучасному світі, розвинути її здібності і таланти, інакше кажучи, стати янголом-охоронцем для дитини. Отже – профорієнтація та навчання.

     Семінар був науковим місточком для шляхетного студентства: Вікторії Мацоли, Вікторії Лук’янчук, Віти Мельник та Інни Марченко. Студенти теж мають свій погляд на проблему. Так, студентка 2 курсу, спеціальності «Соціальна робота» Вікторія Мацола зосередила увагу на проблемах виїзду працездатного населення за кордон у пошуках кращої роботи. «Вирішуючи матеріальні проблеми, батьки не приділяють належної уваги вихованню власних дітей, через що діти часто ведуть асоціальний спосіб життя та використовують зароблені батьками кошти не за їх цільовим призначенням», – констатує студентка. Цю проблему треба вирішувати, бо якщо сьогодні це нищить окремі сім’ї, то в майбутньому – це може знищити всю країну.

     Вікторія Лук’янчук, студентка 2 курсу, спеціальності «Соціальна робота» зробила акцент на структурі профілактики соціального сирітства в діяльності соціальних працівників. Адже провести профілактику і запобігти проблемі набагато легше, ніж потім боротися з нею. Між доповідями було презентовано також соціальні ролики небайдужих студентів про дітей-сиріт. Неодноразово лунали слова «чужих дітей не буває», треба бути уважнішим до проблем інших.

     Озвучили свої думки і студентки 1 курсу, спеціальності «Соціальна робота» Мельничук Віта та Марченко Інна. Говорили про феномен соціального сирітства як такий та про використання тренінгів у роботі соціального працівника із дітьми-сиротами. Адже і самі чудово знають, яким значущим є тренінг. Зазначалося, що кафедра соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті часто залучає молоде покоління до участі у різноманітних тренінгах, тим самим збагачуючи практичний потенціал майбутніх працівників соціальної сфери.

     Дуже переконливим був керівник центру раннього спортивного розвитку Sunrise, засновник благодійного проекту соціальної психологічної та фізичної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями «Світанок» Сергій Бобровський. «Соціальний педагог – це не професія, – це покликання», – говорив педагог-практик і дослідник. І дивлячись на реалізовані проекти цієї людини, стає зрозуміло, що Сергій Олександрович точно має це покликання. Не раз ми чули про те, які проблеми мають діти з інвалідністю та їх батьки, зокрема. Проте небагато є людей, які за власний кошт допомагають цим дітям стати на ноги, у прямому сенсі слова та повірити у власні сили. Сергій Олександрович саме така людина. Він обладнав спеціальне приміщення, де дітки можуть займатися (безпосередньо з ним та командою однодумців-професіоналів) і покращувати свої фізичні навички. «Катаючись на роликах, ми в прямому сенсі допомагаємо діткам «викотитися» із тієї хвороби». Дітей долучають до різних форм занять, причому як влітку, так і взимку. На запитання, навіщо йому це, молодому та перспективному, Сергій Олександрович відповідає просто: «Це – не професія. Це – стиль мого життя». Але головне, що він хоче донести – це те, що таким може займатися кожен, треба лише бажання! Кожна дитина має право на опіку, не будемо руйнувати головних цінностей.

     Просвітницька діяльність такого роду є дійсно неймовірно корисною. Успішний результат гарантовано, коли в одній залі збираються науковці з багаторічним досвідом роботи, люди з великим серцем і передовими ідеями та ініціативна молодь, що прагне змінити себе і світ на краще. Кілька годин такого інтерактиву – зміни на краще для усієї аудиторії, а в майбутньому і для країни! Усе в наших руках, тому їх не можна опускати!

Лиш той достойний ЩАСТЯ і свободи,
Хто кожний день іде за них на бій!

Вікторія Мацола,
студентка другого курсу спеціальності «Соціальна робота»,
Тамара Ковальчук,
доцент кафедри соціальної педагогіки та
інформаційних технологій в освіті

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook