Етнографічний музей «Хата Савки» (11.04.2017 р)

Члени гуртка «Агротурист» відвідали етнографічний музей «Хата Савки» - це місце, де жителі міста пізнають справжню українську культуру у невимушеному форматі. Такий не зовсім звичний музей, де можна чіпати все.

Одразу з хвіртки видно найстаріший будинок музею — селянську хату 1786 року, збудовану ще за часів заснування самого села Нові Петрівці. Вона пройшла крізь зміну чотирьох епох: застала панування Польської Корони, прихід Російської імперії, владу УНР та радянську добу. Складно уявити, але селянська хата, збудована 1786 року, є ровесницею Конституції США.

Хата Поліського селянина 1786 року.  Хата бачила розквіт села, що припав на другу половину XVIII століття, внаслідок переходу Межигірського монастиря під протекторат Січі та відбудови церкви святих апостолів Петра і Павла архітектором Іваном Григоровичем-Барським на кошти останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.  Має всередині піч, зведену з межигірки — особливого виду вогнетривкої цегли, яку з середини XIX століття виготовляли в печах Межиргіського монастиря та возили аж до Царгорода.

Хата Коростенського дворянина 1854 року. Дворянська садиба, збудована у 1854 у селі Мелені, що на Житомирщині. Бачила Польське повстання 1863 та Чеську колонізацію Волині. Через свої розміри за часів колективізації встигла побувати приміщенням бригадної канцелярії, сільським клубом, а пізніше оселею дяків.

Кожна з хат репрезентує неповторні архітектурні та декоративні традиції різних регіонів Українського Полісся. Колекції не сховані за склом, а органічно вплетені у побут старих садиб.

Розповідь пана Савки, складається з невеликих історій, котрі мають чітку послідовність та логічно пов’язані між собою. Крім того для легкості сприйняття ці оповідки щільно перемежовані байками, бувальщинами, казками, прислів’ями та елементами взаємодії відвідувача з середовищем, бо покликані донести до слухача ціле, а не певну його частину.

Протягом мандрівки музеєм гуртківці побачили предмети господарського вжитку, автентичний одяг та рідкісні зразки традиційного народного мистецтва XVI – XX століть, знайомилися з ремеслом столяра та чоботаря. Понюхали аромат підвішених на бантині васильків, м’яти, чебрецю, сушених на печі яблук, часникової розтиранки до борщу та димку, що лоскоче ніздрі.

Дізнались більше про український календарно-обрядовий цикл, народну символіку, особливості архітектури житла та про характерні особливості Поліського краю, які вирізняють його з поміж інших.

В кінці  екскурсії почастували членів гуртка «Агротурист» традиційними стравами, приготовленими прямісінько у старовинній печі за давніми поліськими рецептами.

Л.Х. Рибак

керівник гуртка «Агротурист»