Першокурсник агробіологічного факультету Дмитро Доненко: навчання і спорт можна вдало поєднувати

Сьогоднішній наш співрозмовник – не менш цікавий, ніж попередні. Він у свої сімнадцять уже кандидат в майстри спорту з легкої атлетики. Йому пророчать успішну спортивну кар’єру та запрошують навчатися у профілюючих вишах. Однак він обрав фах агронома і при цьому продовжує радувати все новими і новими спортивними досягненнями. Тож пропонуємо вашій увазі чергову порцію перших вражень від навчання в університеті від талановитого юнака Дмитра Доненка. 

– Розкажи про історію свого спортивного успіху.
– Займаюся легкою атлетикою з п’яти років. До речі, моя мама теж була у цьому виді спорту, і, навіть, зараз бере участь у змаганнях місцевого рівня. Тож вона і відвела мене до ще свого колись тренера. Десь із класу сьомого я, як і всі хлопці, зацікавився футболом. Та просте уподобання переросло в регулярні тренування. Потім були участі у змаганнях і перемоги. Але після серйозної травми у 2015-му довго відновлювався. Так склалося, що про футбол довелося забути. Після, навіть не тренуючись, разом із товаришами по збірній вигравали область з легкої атлетики. І я знову повернувся до неї. Власне легкою атлетикою і займаюся дотепер.

– І як же опинився в НУБіП та на агробіологічному факультеті?
– Для мене дуже важливо займатися моєю улюбленою справою. Я мусив зважати на те, що тренування забирають багато часу. Але, звісно, хочу отримати також професію. Коли обирав університет, дивився, чи є умови для заняття спортом. А в НУБіП гарний стадіон, Голосіївський парк поруч. Для мене, як для стаєра – це важливо. До речі, сюди приїздять багато спортсменів, аби позайматися легкоатлетичним кросом. Тут, насправді, ідеальні для цього умови. Коли обрав університет, трохи сумнівався: ветеринарна медицина чи агрономія. Після роздумів все-таки зупинився на останній. І не шкодую. Бо тут вдало можна поєднувати і навчання, і спорт.

– Як тобі побут і чи звик до гуртожитку?
– Влаштовує. Разом із хлопцями зробили ремонт у кімнаті, підтримуємо порядок і дисципліну. Тому нарікань немає. Тут навчаються мої друзі і ще й двоюрідний брат Володимир Доненко, до речі, теж на моєму факультеті. Тож звикнути до нових умов було неважко.

– Не за горами і перша сесія. Як здаватимеш?
– Відверто кажучи, страх є. Якщо одні дисципліни даються легше, то інші потребують неабияких зусиль. Але буду з чемпіонською наполегливістю вчити і старатися, власне що й роблю ще з вересня. Тому думаю, першу дистанцію здолаю успішно.

– Ким себе бачиш після закінчення університету? Може олімпійським чемпіоном?
– Важко сказати. Хотілося б досягнути вершин спортивної майстерності, але й податися в сільське господарство не проти. Аграрне виробництво – перспективне. Буду фахівцем, то чому б і ні?..

Розмовляла Ольга Наконечна