Хранителі історії в університеті

17 квітня 2016 року

     Минуле нашого навчального закладу ретельно збиралося і знаходило своє втілення у музейній експозиції. Музей університету створювався людьми, які повністю віддавалися своїй справі, хоч і не були фахово пов’язані із музейництвом, але за покликанням були справжніми професіоналами музейної справи.

     Музей історії університету функціонує із 13 липня 1964 р. 30 червня 1966 р. він набув статусу народного музею революційної, бойової і трудової слави Української сільськогосподарської академії (УСГА). Фундатором музею став С.І. Силенко (з 1964 по 1975 рр. завідувач музею). Постановою колегії Міністерства культури Української РСР від 2 липня 1975 р. музею історії Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії присвоєно найменування «Народний музей». С.І. Силенко з 1975 р. до 1986 р. – директор музею. Із 1986 р. до 2002 р. музей очолював ветеран університету, його випускник В.В. Котюжинський.

     Силенко Семен Ілліч народився 22 травня 1914 р. у с. Мале Старосілля Смілянського району Черкаської області в сім'ї селянина-бідняка. У 1930 р. після закінчення восьми класів смілянської школи за комсомольською путівкою був направлений на торфорозробку до Черкаської області спочатку учнем, а потім змінним машиністом з відкачки води торф’яних кар’єрів. Через рік (1931 р.) С.І. Силенко направляється на навчання до робфаку при Харківському геодезичному інституті, після закінчення якого (1933 р.) деякий час працював вагарем на станції Шевченково Південно-Західної залізниці.

     У 1934-1936 рр. навчався в Харківському педагогічному інституті на історичному факультеті. Після другого курсу за мобілізацією став курсантом військового спецучилища (м. Київ). Закінчивши училище (1938 р.) працював оперативним уповноваженим НКВС Кам'янець-Подільської області.
     Коли виповнилося 25 років (1939 р.) його призвали до лав Червоної Армії, де він перебував до 1960 р. У роки Другої світової війни перебував у діючій Червоній Армії.
     Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ступеня, Червоної Зірки та вісьмома медалями.
     Звільнений у запас у 1960 р. у званні підполковника. Працював позаштатним інструктором Шевченківського райкому компартії України (1960-1962 рр.), начальником відділу кадрів УкрювеліртОргу (1962-1964 рр.), завідуючим архівом (1964-1968 рр.) та завідуючим музеєм історії Української сільськогосподарської академії (1968-1986 рр.).

 

     Котюжинський Володимир Вікторович (1919-2010 рр.) народився 16 червня 1919 р. у місті Анан'їв Молдавської PCP (нині Одеська область). У 1929 р. вступив до Анан’ївської середньої школи, яку закінчив у 1936 р. Після закінчення школи працював учнем механіка в Анан’ївській МТС.
     З 1937 р. до 1939 р. навчався на вечірньому робфаці Київського лісотехнічного інституту, працюючи секретарем робфаку Київського медінституту. У 1939 р. вступив на факультет механізації сільського господарства Київського сільськогосподарського інституту. За сумісництвом працював на посаді обліковця гаража, лаборанта кафедри марксизму-ленінізму, керуючим справами КСГІ. З липня до жовтня 1941 р. працював звільненим секретарем комсомольської організації інституту. Після евакуації КСП в Алма-Ату продовжував там навчання і за сумісництвом працював лаборантом кафедри марксизму-ленінізму.
     У березні 1942 р. був призваний до армії, де навчався до жовтня 1942 р. у Харківському військовому училищі, яке закінчив з присвоєнням звання лейтенанта. З жовтня 1942 р. брав участь у боях на фронтах Другої світової війни на офіцерських посадах (Західний, Північно-Західний, Воронезький, Степовий, Сталінградський, 1-й, 2-й і 3-й Український фронти та Центральна група військ). Закінчив війну начальником інженерної та хімічної служби полку у військовому званні майора. За заслуги у  Другій світовій  війні нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни II ступеня, Богдана Хмельницького та 16-ма медалями, в тому числі «За бойові Заслуги», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня».
     Після демобілізації повернувся до КСП, де працював секретарем комсомольської організації. Роботу суміщав з навчанням на заочному відділенні факультету механізації сільського господарства. Закінчив навчання в Українській сільськогосподарській академії в 1955 р.
     З листопада 1948 р. до грудня 1949 р. працював завідуючим курсів з підвищення кваліфікації спеціалістів сільського господарства. З грудня 1949 р. – начальник навчальної частини інституту і за сумісництвом завідуючий курсів. 
     З 1962 р. до 1985 р. працював проректором УСГА з заочної освіти, суміщаючи з педагогічною роботою на посаді старшого викладача кафедри механізації тваринницьких ферм.
     З 1986 р. і до виходу на пенсію очолював Народний музей історії УСГА. За трудову діяльність у післявоєнні роки нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак Пошани».

Людмила Лановюк,
директор музею історії
 

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)