Один день на Суспільному: українське телебачення завжди поруч

   Триває виробнича (журналістська) практика для здобувачів ОС «Магістр» спеціальності 061 «Журналістика». Олександр Сова вирішив глибше розібратись із особливостями телебачення. Його вибір – НСТУ (Національна суспільна телерадіокомпанія України) – найбільша незалежна медіакомпанія країни.

Українське телебачення сьогодні є ключовим джерелом новин, що в часи війни допомагає людям бути в курсі подій у світі та країні. З огляду на це, я – Олександр Сова, магістр другого року навчання спеціальності «Журналістика» вирішив побувати на Суспільному, щоб вдосконалити навички майбутньої професії у різних напрямках журналістики. Отож, рушаймо разом у захопливу подорож!

На вході в телерадіокомпанію (висотна будова, що знаходиться за адресою: Хрещатик, 26) мене зустрів привітний хлопець, який відрекомендувався та розповів, що працює тут журналістом уже 2 роки. Далі він окреслив особливості Суспільного, провів інструктаж та запропонував інтерактив, у якому я виконуватиму функцію одного з працівників телерадіокомпанії. Насправді, це круто відчувати себе часткою великої творчої команди.

Сходи вгору і білі двері із написом «Ньюзрум» – місце, де вирує журналістське та операторське життя. Перше, що вражає, – це масштабне технічне обладнання. Далі бачимо студію, де відбувається запис і трансляція програм: величезні камери, освітлювальні установки, декорації – усе це створює відчуття, що ти потрапив у світ кіно чи театру. Оператори, режисери, освітлювачі та технічний персонал – кожен виконує свою важливу роль, щоб зробити контент якісним та корисним для перегляду.

Наступна зупинка – операторська. Познайомився із хлопцями та дівчатами, які з камерою на «ти». Тут усі працюють позмінно, створюючи власними руками підбірку кадрів, відеоряд та сюжет.

Далі – ТЖК (телевізійний журналістський комплект). Тут зберігається вся техніка: від дротів, батарейок і до великих камер з чохлами, мікрофонами та штативами. Мої очі «розбіглися», але їх швидко «повернув на місце» спеціаліст, який провів інструктаж із техніки безпеки при користуванні цим приладдям. Я взяв «робочий інструмент» та рушив до журналіста, з яким ми записуватимемо інтерв’ю.

Ще одна зупинка – переговорна, місце, де проходять зустрічі та записуються розмови зі спікерами. Сьогодні сюди завітала військова Третьої штурмової бригади. Мені запропонували долучитись і підготувати локацію: розставити світло, поправити штатив і натиснути «рек» на камері. За цим процесом пильно спостерігав старший оператор. За кілька годин стало зрозуміло, що моя операторська діяльність пройшла успішно – ми записали чудову розмову зі спікеркою.

День на Суспільному пройшов швидко та успішно, а відтак, можна і кави попити, і екскурсію обговорити. Чесно кажучи, я був не просто задоволений, а щасливий, оскільки за декілька годин зміг поспілкуватись із багатьма цікавими людьми. Основним висновком цієї подорожі стало розуміння того, що журналістська діяльність є напрочуд важливою і, заразом, важкою, де необхідно навчитися працювати в команді, особливо якщо це велика компанія.

На виході хотілося кинути монетку, як у фонтан, на знак того, щоб повернутися сюди знову, але вже не як гість, а як повноцінний працівник Національної суспільної телерадіокомпанії України. А мрії мають особливість збуватися….!