28 жовтня – День визволення України від німецьких загарбників
28 жовтня – День визволення України від німецьких загарбників
28 жовтня 2022 року
День визволення України від німецьких загарбників – подія, яка відзначається в Україні щорічно 28 жовтня, у день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України.
У ході Німецько-радянської війни (1941-1945 рр.) саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від нацизму. У ході вигнання нацистських окупантів з України силами чотирьох Українських фронтів радянських військ, які налічували понад 2,3 млн осіб, протягом січня 1943 р. – жовтня 1944 р. проведено низку наступальних операцій, найзначущіші з яких такі: Донбаська – з 13 серпня до 22 вересня 1943 р.; Корсунь-Шевченківська операція – з 24 грудня 1943 р. до 17 лютого 1944 р.; Львівсько-Сандомирська – з 13 липня до 29 серпня 1944 р. Цим і завершилося вигнання нацистських окупантів з України.
Повністю було витіснено угорські і німецькі війська із найзахіднішого регіону України (Закарпаття) в результаті наступальної операції радянськими з'єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів.
Вигнання нацистів із Закарпаття розпочалося 9 вересня 1944 р. під час Східно-Карпатської стратегічної воєнної операції. Складовими частинами Східно-Карпатської операції були Карпатсько-Дуклянська та Карпатсько-Ужгородська фронтові наступальні операції. У ході Карпатсько-Ужгородської операції війська Четвертого Українського фронту здобули карпатські перевали й наступали на Закарпаття. 16 жовтня радянські війська зайняли місто Рахів, 24 жовтня захопили Хуст і Сваляву, 26 жовтня – Мукачево, а 27 жовтня – Ужгород. 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.
Хоча насправді за німцями залишався іще Чоп – залізничний вузол на кордоні України зі Словаччиною й Угорщиною. 28 жовтня війська тільки почали займати прикордонне місто, а 29 жовтня війська 17-го гвардійського стрілецького корпусу оволоділи Чопом. Окремі райони Чопа кілька разів переходили з рук у руки. Остаточно місто стало вільним аж 23 листопада 1944 р. Нині це найзахідніший населений пункт України.
За вигнання німецьких військ українці сплатили надзвичайно високу і страшну ціну: близько 9 мільйонів життів наших земляків. Україна пам’ятає та ніколи не забуде тих, хто віддав своє життя, визволяючи свою землю від нацистських загарбників – armyfm.com.ua.
Державне свято було встановлено відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка від 20 жовтня2009 р. «…з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні…»
Інститут національної пам'яті рекомендував замінити термін «визволення від фашистських загарбників» на «вигнання нацистських окупантів», зазначаючи, що після 28 жовтня 1944 р. Україна не стала цілком вільною державою, а опинилася під радянським пануванням, що супроводжувалося, зокрема, масовими репресіями.
До вашої уваги пропонуємо розвінчання міфу про «визволення України», про що повідомляє Український інститут національної пам'яті.
Факти стисло
Із вигнанням нацистських окупантів у 1944 р. Україна не отримала волі, тільки опинилася під пануванням іншого тоталітарного режиму, результатом діяльності якого стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу, смерть від масового голоду сотень тисяч мешканців України у 1946 – 1947 рр.
У СРСР склалася традиція відзначати «визволення» України 28 жовтня, оскільки саме цього дня 1944 р. радянські війська вибили німців з території Радянської України в її тодішніх кордонах.
Влітку 1945 р., згідно з міждержавним договором, Чехословаччина передала Радянському Союзу Закарпаття, яке увійшло до складу УРСР. Зважаючи на це, згодом вирішили перенести день пам’ятних урочистостей на дату, коли німецькі війська залишили останні населені пункти сучасної Закарпатської області.
У фразі «Радянські війська визволили Україну від фашистських загарбників 28 жовтня 1944 р.» є три неточності.
Перша – не визволили від окупантів, а тільки вигнали одних, натомість прийшли інші. Волі Україні вигнання окупантів не принесло – тільки інший тоталітарний режим.
Друга – останні бої з окупантами на території сучасної України відбулися майже на місяць пізніше.
Третя – вважатимемо, що ми домовилися щодо некоректності використовувати назву «фашисти» стосовно нацистів.
Радянський плакат
Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організували сталінський режим і радянські війська з вини його командування:
- на найнебезпечніших ділянках фронту масово використовували «чорносвитників» – поспіхом мобілізованих радянським командуванням (польовими військкоматами) місцевих жителів, яких кидали у бій непідготовленими, необмундированими, а часом і неозброєними, що логічно розглядати як свідому спробу знищення українського населення;
- українські армійські частини Радянської армії у 1943–1944 рр. використовували в боях проти національного підпілля, що означало, у тому числі, братовбивчу війну між українцями, які служили у Червоній армії та УПА;
- в очищеному від німців Криму у 1944 р. радянська влада здійснила низку депортацій, зокрема повністю виселила до Середньої Азії кримських татар (180 тис.). Також депортували місцевих греків, болгар, вірмен;
- різних правових обмежень і переслідувань зазнали особи, які перебували на окупованій території, остарбайтери, полонені червоноармійці;
- українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни, масові репресії тривали до самої смерті Сталіна. На Західній Україні під час придушення національного руху за різними даними було вбито 150 тис., заарештовано 130 тис. та депортовано понад 200 тис. осіб;
- внаслідок організованого масового голоду у 1946–1947 рр. в Україні загинуло до 1 млн осіб, а близько мільйона політичних ув’язнених потерпали від страждань у ГУЛАГу. Останній політв’язень комуністичного режиму Богдан Климчак повернувся з таборів 11 листопада 1990 р.
Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.
Справжню волю і свободу Український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 р. зі здобуттям державної незалежності.
Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України
