Абітурієнтка Софія Іващенко з Макарова: про вкрадену у її однолітків весну і аграрний менеджмент

     Софія Іващенко у свої сімнадцять років пережила вже чимало: спочатку у звичне життя школярки увірвалася пандемія коронавірусу, а потім – і війна. Переживши разом із сім’єю жахи окупації, змушена була залишити рідний Макарів та поїхати спочатку до рідних на Івано-Франківщину, а потім – в Іспанію. Вона говорить, що саме цей досвід показав наскільки дорога для неї Україна, рідне містечко і школа.

— На жаль, не довчилася як хотіла, не потрапила на випускний і ще багато чого «не». І це дає сумне відчуття незакінченості ситуації. Відчуття втрати, яку вже не можна компенсувати, – ділиться Софія. – За час евакуації зрозуміла, що за кордон воліла б їздити відпочивати, або можливо у справах, а жити хочу у своїй країні. І навчатися теж. Тому слід робити наступний крок, дуже відповідальний – обирати виш і фах.

• Те, що у таких важких умовах ти закінчила школу з відзнакою – це без перебільшення досягнення! А чому вирішила спробувати себе в НУБіП?

— Так склалося, що вся моя сім’я випускники цього вишу. Буквально вся, і навіть не дуже близькі родичі. І всі вони відбулися у цьому житті та з вдячністю згадують alma mater. Наприклад, мама застосувала свої знання з фінансів для того, щоб відкрити власну невеличку справу – аптеку. Тому я тут.

• Який факультет зацікавив?

— Аграрного менеджменту. Це творча професія і робота з людьми. А мені подобається творчість і можливість багато спілкуватися. У школі брала участь у театральних виставах. Якось навіть довелося зіграти роль чорта.

• Ніжна дівчинка і раптом таке перевтілення…

— Насправді було весело. Хотілося б і далі робити щось творче і нове. До того ж, у НУБіП мене гарно прийняли, змогла поспілкуватися з деканом Анатолієм Остапчуком. І до моїх уявлень про цей фах він додав свої аргументи, зокрема пояснив гарні перспективи подальшого працевлаштування, розповів про можливості, які дає виш. Зокрема, і творчої реалізації. Сподіваюся, у мене все вийде!

Ірина Кушніренко