«ПАМ’ЯТІ БЕЗСМЕРТНА ДІОРАМА»

     Кафедра культурології за участі студентів економічного, педагогічного факультету імені професора Віктора Сидоренка та

факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК

вшанувала пам’ять воїнів з нагоди 70-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.

    25 жовтня. Золота голосіївська осінь… Кленове листя тихо кружляє і опадає до ніг бронзової постаті студента-ополченця… І цієї осінньої пори, коли відзначається славна дата — 70 років визволення України від німецько-фашистських загарбників, студенти педагогічного факультету та факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК згадали героїчний подвиг своїх попередників — студентів Української сільськогосподарської академії, спадкоємцем якої є НУБіП України.

     Студенти 1 курсу факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК Зінченко Роман і Кашитіна Катерина прочитали життєстверджуючі вірші Василя Симоненка, які з одного боку показали ідеали та окриленість молодої людини, її любов до Батьківщини, а з другого — спонукають замислитись сучасну юнь:

«Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
- Їх на землі не було…»

     Особливе враження на студентів справив вірш Ліни Костенко «Фото у далекий вирій», який прочитали студенти І курсу педагогічного факультету Бойко Антоніна, Населівська Тетяна, Демченко Наталя, Середюк Вікторія, Глубоков Дмитро, Пекарева Вікторія.
     Ось що написали студенти-учасники заходу.
     «Прослухавши вірші Ліни Костенко, присвячені студентам, які полягли у роки Великої Вітчизняної війни, я зрозумів, що вони були звичайними людьми, які мали власні мрії, почуття. Вони були такими ж, як і ми. Але доля не дала їм побачити, як ростуть діти, внуки… Вони назавжди пішли з цього світу, щоб ми могли жити.»

Олесь Заріцький, студент І курсу педагогічного факультету.

     «Слухаючи вірші, я задумалася про майбутнє. Адже ніхто не застрахований, тяжкі думки хлинули і повільно опустилися тяжким осадом в голові. Не можливо уявити, скільки болю принесла смерть студентів найдорожчим людям цих юнаків. Що означає просто щезнути назавжди… Зрадлива доля не зважала на те, що настільки юні студенти не заслуговували на смерть.
     Сподіваюся, що душі цих студентів будуть у вічному спокої. Непомітними силуетами розтануть у ранковому тумані, непомітними тінями пробіжать порожніми коридорами, де колись було чути їхні живі голоси…» Поліна Пугач, студентка І курсу педагогічного факультету.
 

                 Студенти І курсу педагогічного факультету Бойко Антоніна, Населівська Тетяна, Демченко Наталя, Середюк Вікторія, Глубоков Дмитро, Пекарева Вікторія читають вірш Ліни Костенко «Фото у далекий вирій»

      Студентки 1 курсу факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК Ярошовець Тетяна, Квітко Юлія, Костінська Тетяна, Руденко Анна і студентки педагогічного факультету Бойчук Антоніна, Демченко Наталія, Мостіпаненко Анна, Пекарева Вікторія, Стадник Ніка, Шпірно Альона власноручно зробили з кленового листя троянди. Після хвилини мовчання ці «осінні квіти» студенти урочисто поклали до Меморіалу викладачам та студентам сільгоспакадемії, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни та біля пам’ятного знака на честь героїчної оборони Києва. А потім вшанували живих воїнів-визволителів.

Ярина Пузиренко,
доцент кафедри культурології