Вишиванка як оберіг і генетичний код нації

  Останнє заняття з дисципліни «Теорія журналістики» першокурсники провели, представляючи власні творчі роботи. Напередодні, 19 травня, українці відзначали День вишиванки, тому студенти отримали завдання максимально зафіксувати цю подію і висвітлити її у різножанрових журналістських матеріалах.

Яскраві враження, щирі емоції, жваве обговорення – така атмосфера панувала протягом усього заняття. Спочатку на екрані замиготіли фрагменти чудових орнаментів національного вбрання з різних регіонів України у відеопроекті, представленому Анастасією Ковальчук.

В іншому не менш цікавому відеоматеріалі Євгеній Говорко переконливим, сповненим гордості голосом розповідав за кадром про походження свята, використання вишиванки у світі високої моди і власну традицію одягати її не раз чи двічі на рік, а тоді, коли душею відчуваєш цю потребу.

Іван Січкар підготував цікаве бліц-інтерв’ю: поспілкувався з киянами різного віку, щоб з’ясувати, наскільки це свято є важливим для них і чи переживають вони якісь особливі емоції, одягаючи вишиванку.

У коментарі, представленому Валерією Зименок, йшлося про колористику вишиванок, а також давні традиції, пов’язані з носінням вишитого одягу.
Анастасія Загоруй зуміла у жанрі есе передати всю палітру теплих емоцій, які охоплюють, коли заглиблюєшся у розшифрування магічного світу символіки українських орнаментів.

Цьогоріч через війну, яка розкидала людей далеко від рідних домівок, не всі мали змогу одягти свою улюблену вишиванку. Однак у жвавій дискусії, яка супроводжувала кожну з представлених студентами робіт, відчувалося, як важливо нам, українцям, підтримувати в собі цю гордість і причетність до великого скарбу нації.

Наталія Адамчук,
доцент кафедри журналістики та мовної комунікації