Вікторія КАЛАНДІЙ: рік відкриттів, нових знайомств та розуміння того, що я справді зробила правильний вибір
Якщо чесно, вступаючи до НУБіП України на спеціальність «Журналістика», я зовсім не очікувала, що настільки захоплюся навчанням. Здавалося, що все буде як у більшості студентів: лекції, конспекти, сесія, звичайне студентське життя. Але вже після перших тижнів зрозуміла, що помилялася. Для мене університет став місцем, куди хочеться приходити щодня і куди завжди хочеться повертатися.
Першого вересня я вперше зайшла до нашої вже такої рідної 228-ї аудиторії, познайомилася зі своїми одногрупниками та першими викладачами. Звісно, було трохи страшно: усе нове, незнайоме, попереду ціле студентське життя. Але з кожним днем я все більше розуміла, наскільки легко адаптувалася, як швидко знайшла спільну мову з людьми навколо і, найголовніше, переконалася, що абсолютно не помилилася з вибором університету.
Одна з найбільших переваг нашої спеціальності — це викладачі. Вони не просто читають теорію, а показують журналістику такою, якою вона є насправді. На парах ми не лише записуємо конспекти, а й дискутуємо, виконуємо практичні завдання, аналізуємо реальні ситуації та поступово вчимося працювати як майбутні журналісти. Саме тому навчання не здається одноманітним — навпаки, кожне заняття приносить щось нове.
Однією з найяскравіших подій першого курсу для мене стала «Пісня першокурсника». Саме тоді наша група по-справжньому стала командою. Під час репетицій ми багато часу проводили разом, підтримували одне одного, сміялися, переживали спільні емоції. Цьогоріч наш факультет здобув Гран-прі, і це стало неймовірною нагородою за всю виконану роботу.
Не менш приємним відкриттям стало те, наскільки відкритими є викладачі, деканат та керівництво факультету. У неформальній атмосфері вони легко спілкувалися зі студентами, підтримували нас і завжди були готові допомогти. Саме після цієї події я зрозуміла, що університет — це не лише місце для навчання, а й простір для творчості, розвитку та нових знайомств. НУБіП справді створює для цього всі можливості: численні конкурси, спортивні змагання, творчі гуртки, квести, культурні заходи та події, які організовує студентський сенат за підтримки керівництва університету. Тут студентське життя дійсно насичене й цікаве.
Окремо хочеться згадати сесію. Напевно, це був той період, якого я боялася найбільше, адже ще до вступу чула безліч історій про безсонні ночі, стрес і складні іспити. Насправді все виявилося зовсім інакше. Викладачі ставляться до студентів із розумінням, завжди готові допомогти й оцінюють не просто виконаний тест чи переписаний конспект, а реальні знання, практичні навички та бажання навчатися. І саме такий підхід, на мою думку, є найціннішим.
Не можу не згадати й про гуртожиток, адже вже рік проживаю в студентському містечку і можу з упевненістю сказати, що це ще одна перевага НУБіП. Гуртожитки розташовані поруч із навчальними корпусами, мають усе необхідне для комфортного проживання, а керівництво завжди відкрите до спілкування зі студентами. Саме тут я знайшла справжніх друзів, людей, які стали підтримкою не лише в навчанні, а й у повсякденному житті.
Найбільше мене приємно здивувала кількість практики вже з першого курсу. Університет дає можливість не лише вивчати журналістику, а й одразу пробувати себе в професії. Ми працюємо в сучасній медіалабораторії, маємо можливість створювати матеріали для університетського YouTube-каналу «Свій НУБіП», де навіть мені вдалося опублікувати власний журналістський сюжет. Також активно працює студентське радіо «212», до якого долучилися багато моїх одногрупників. Регулярно проходять відкриті лекції практикуючих журналістів, а також організовуються поїздки на телевізійні канали, радіостанції та до професійних студій, де можна побачити роботу медіа зсередини.
Одним із найцікавіших практичних проєктів стало створення власного друкованого видання — альманаху, над яким наша група працювала протягом усього першого курсу. Ми пройшли весь шлях — від перших ідей і написання матеріалів до верстки та друку готового видання. Коли ми вперше взяли його до рук, це були особливі емоції. Недарма наш викладач сказав тоді: «Це ваш перший крок на шляху до омріяної професії». Саме в той момент я ще більше усвідомила, що журналістика — це не лише навчання, а й постійна практика, творчість і відповідальність.
Можливостей у НУБіП справді дуже багато, і за цей рік я встигла в цьому переконатися. Я зовсім не очікувала, що вже з першого курсу матиму стільки практичної роботи та можливостей спробувати себе в різних напрямах журналістики.
Нещодавно я спілкувалася зі знайомими, які вже навчаються на другому курсі. Вони із захопленням розповідали про цьогорічну виробничу практику, яку організував університет. Я із цікавістю слухала їхні історії, переглядала відео на Instagram-сторінці нашої кафедри й зрозуміла, що вже з нетерпінням чекаю початку другого курсу, щоб якнайшвидше отримати власний професійний досвід.
Журналістика — це надзвичайно різноманітна професія, яка відкриває безліч можливостей для розвитку. І саме НУБіП України допомагає побачити цю різноманітність уже з перших місяців навчання. Озираючись на свій перший курс, я можу впевнено сказати: це був рік відкриттів, нових знайомств, першого професійного досвіду та розуміння того, що я справді зробила правильний вибір. Попереду ще багато цікавого, і я з нетерпінням чекаю нового навчального року.
