Практичне навчання магістрів журналістики: як теорія журналістики працює за межами авдиторії
Виробнича (переддипломна) практика — це завершальний етап фахової підготовки студентів спеціальності «Журналістика». Практика скерована на удосконалення здатностей здобувати знання і розуміти предметну сферу професійної діяльності, на набуття реальних навичок та уміння адаптуватися до умов сучасного медіапростору, на вміння використовувати інформаційні й комунікаційні технології та працювати у команді.
Про проходження журналістської виробничої (переддипломної) практики сьогодні розповідає Євгеній ГОВОРКО — магістр другого року навчання спеціальності «Журналістика», який базою для проходження практики обрав відділ комунікації та зв’язків із громадськістю Білоцерківської міської ради.
— Євгене, ти зараз проходиш виробничу (переддипломну) практику. У чому, на твою думку, полягає багатогранність журналістської діяльності?
— Цьогоріч я завершую навчання в магістратурі Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Журналістика», тому практика для мене стала своєрідною перевіркою того, наскільки університетська теорія спрацьовує поза межами аудиторії. І, як виявилося, вона є дієвою. В університеті ми вивчали складники професії журналіста: журналістські жанри, уміння працювати з інформацією, правила написання текстових матеріалів, інтерв’ю, роботу з фотографією тощо. Але в практичній діяльності ці складники не існують окремими ланками, а стають одним робочим процесом. Ти можеш прийти на захід як фотограф, а повернутися з інформацією для майбутньої статті; чи прийти на засідання й отримати тему для окремого інформаційного матеріалу; готувати допис і потребувати додаткової інформації тощо. Саме така багатогранність і є однією з особливостей журналістського фаху: часто потрібно робити все і одразу.
— Як, Євгене, починається твій робочий день?
— День у журналіста починається з питання: що сьогодні відбувається? У журналістиці складно просто прийти на роботу і чекати, поки новина з’явиться сама. Потрібно знати, які події заплановані, де вони відбуватимуться, хто братиме в них участь, і що саме може бути важливим для громади. Тому мій робочий день починається з планування. Сьогодні це може бути урочистий захід, завтра засідання виконавчого комітету, наступного дня зустріч, інтерв’ю чи подія, яку потрібно оперативно висвітлити. І тут відбувається найцікавіше: ти ще не знаєш, яким буде готовий матеріал, але вже розумієш, що саме потрібно для цього зробити.
— Євгене, як ти знаходиш матеріали для публікації?
— Значну частину моєї роботи займає фотографування. Відтак, фотоапарат — один із основних моїх робочих інструментів. Події, засідання, урочистості, зустрічі тощо потрібно не просто побачити, а й правильно зафіксувати. Насправді, це клопітка праця, адже фотографу доводиться постійно стежити за тим, що відбувається навколо, одночасно слухати, дивитися, рухатися, шукати потрібний ракурс і думати про те, які фотографії потім реально можна буде використати. Іноді найкращий кадр — це не той, де всі дивляться в камеру, а випадковий момент: емоція людини, реакція залу, короткий діалог або деталь, яка передає атмосферу всієї події. Саме такі кадри, на мою думку, і роблять офіційне висвітлення подій живим.
— Як відбувається процес підготовки зображень до публікації?
— Зйомка завершена і починається наступний етап — відбір світлин. Після будь-якого заходу на карті пам’яті фотоапарата знаходяться кілька десятків, а іноді, й сотень фотографій, які доводиться переглядати не один раз. Десь людина невдало моргнула, десь випадково закрила частину обличчя, десь композиція не дуже вдала, чи фотографія начебто технічно хороша, але нічого не говорить про подію. У підсумку з великої кількості кадрів залишаються тільки ті, які справді «працюють». Далі розпочинається редагування, підготовка зображень до публікації та робота з текстовою частиною матеріалу. Фотографія та текст фактично працюють як одна команда: хороший текст без вдалого візуального супроводу може залишитися непомітним, а сильна фотографія без доладного контексту не завжди прояснює читачеві ситуацію.
— Які напрями журналістської діяльності для тебе є пріоритетними?
— Важливим напрямом роботи для мене стали інтерв’ю. Підготувати питання — це лише верхівка айсберга. Потрібно уважно слухати відповіді: іноді співрозмовник відповідає саме так, як ти очікував, а іноді одна відповідь «відкриває» зовсім іншу тему, у межах якої хочеться поставити ще кілька запитань. Тому хороше інтерв’ю складно провести, механічно зачитуючи підготовлений питальник. Потрібно реагувати на співрозмовника, помічати деталі, уточнювати нюанси і, водночас, не втрачати теми розмови. Навчання в університеті дало мені основи жанрових особливостей і структури інтерв’ю, навчило правилам підготовки запитань, але відчуття самої розмови приходить тоді, коли ти сидиш навпроти реального співрозмовника і розумієш, що зараз від тебе залежить, якою буде розмова і подальший матеріал.
– Ще одним напрямом моєї роботи є участь у засіданнях виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, де проходить моя практика у відділі комунікації та зв’язків із громадськістю. Висвітлення подій засідань виконавчого комітету — це вже зовсім інший формат діяльності: потрібно уважно слухати, фіксувати інформацію, розуміти контекст і розбиратися в тому, що саме обговорюється. На засіданні виконавчого комітету розглядаються різні питання та приймаються рішення, де за кожним стоять конкретні люди, реальні людські долі, події та обставини, які стосуються життя громади. Саме тут починаєш розуміти, що робота журналіста полягає не тільки в тому, щоб висвітлити новину, насамперед, потрібно самому розібратися в інформації і тільки тоді доносити її громадськості.
— Який із етапів підготовки журналістського матеріалу для тебе є найцікавішим?
— Для мене одним із найцікавіших етапів підготовки матеріалу є написання статті. Робота над текстом починається задовго до першого речення. Спочатку потрібно зібрати інформацію, потім перевірити факти, імена, посади, дати, цифри та інші деталі, підготувати світлини тощо. Насамперед, потрібно визначити, що в матеріалі є пріоритетним, а що можна залишити поза текстом, і тільки потім розпочинається власне робота. Далі вже можна працювати не лише з фактами, а й із способом їх висвітлення. Одна й та ж подія може бути описана сухо і формально, а може бути емоційною, живою, а відтак, цікавою читачеві. Звичайно, офіційна комунікація має свої правила, але це не означає, що текст обов’язково повинен звучати так, ніби це серйозний документ із печаткою. Журналістські матеріали призначені читачам — людям, які не просто отримують інформацію, а й осмислюють її, аналізують контекст та формують власні судження.
— У чому, на твою думку, цінність практичного навчання?
— Під час проходження практики для мене є найціннішою можливість побачити уповні весь процес журналістської діяльності. Кожен день практичного навчання має свій сценарій: десь я більше працюю з фотографіями, десь проводжу інтерв’ю чи більше пишу текстового матеріалу, а десь знаходжусь на засіданні, уважно слухаю та занотовую важливі відомості. Та всі ці форми діяльності мають спільну основу — опрацювання інформації, а саме: побачити, почути, запитати, перевірити, зафіксувати, відібрати, і, нарешті, розповісти про це іншим.
Я маю можливість працювати не з теоретичним навчальним матеріалом, а з реальними подіями, людьми та інформацією. Тут я можу перевірити свої знання, набуті під час навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. На мою думку, найкраще починаєш розуміти професію журналіста тоді, коли перестаєш сприймати її лише як навчальну дисципліну, коли фотоапарат стає робочим інструментом, інтерв’ю реальною розмовою, текст матеріалом для читача, а подія, на яку ти прийшов, не просто пунктом у плані, а матеріалом, за який ти відповідаєш. І тоді кожен робочий день перетворюється на ще один вагомий професійний досвід.