Освітня програма «Адміністративний менеджмент» програма «Агрокебети» — стартова точка для майбутнього агросектору: історія Людмили Данілочкіної

Бліц

— Книга, яку рекомендуєш кожному студенту

«Мислення швидке й повільне», Даніель Канеман

— Люди, які найбільше вплинули на тебе

Батько та дідусь

— Країна, яка найбільше вразила під час навчання

Австрія, через тісну співпрацю освіти та бізнесу

— Звичка, яка допомагає досягати цілей

Ніколи не припиняти вчитися

— Твоя історія в агро почалася ще в дитинстві. Розкажи трохи про себе.

— Майже вся моя родина так чи інакше була пов'язана з аграрною сферою, тому агро ніколи не було для мене чимось далеким. Згодом я зрозуміла, що сучасне сільське господарство об'єднує управління, економіку, міжнародну співпрацю, інновації та продовольчу безпеку. Саме тому я обрала аграрний менеджмент. За роки навчання мені вдалося здобути досвід у кількох європейських університетах, долучитися до міжнародних проєктів, представляти Україну на міжнародних заходах і працювати над дослідженнями розвитку аграрного сектору. І що більше я дізнавалася про агро, то більше переконувалася, що зробила правильний вибір.

— Твій дідусь стояв біля витоків факультету аграрного менеджменту. Наскільки його приклад вплинув на твій вибір?

— Мій дідусь був для мене не лише рідною людиною, а й справжнім наставником. Я бачила, з якою відданістю він ставився до своєї справи, студентів і розвитку аграрної освіти. Він навчив мене, що успіх є результатом щоденної праці, наполегливості та любові до того, чим займаєшся. Від нього я успадкувала прагнення постійно навчатися, шукати нові можливості та ставити перед собою амбітні цілі.

— Маючи досвід навчання в університетах різних європейських країн, ти все ж обрала саме ОП «Адміністративний менеджмент» програма «Агрокебети». Чому?

— Після навчання у Словаччині, Австрії, Німеччині та Іспанії я зрозуміла, що найкращі освітні програми поєднують академічні знання з практикою. Тому «Агрокебети» стали для мене логічним продовженням міжнародного академічного шляху. Тут можна не лише здобувати знання, а й одразу бачити, як вони працюють у реальному бізнесі, спілкуватися з топменеджментом і вчитися на реальних кейсах.

— Ти навчалася у Словаччині й продовжуєш брати участь у міжнародних освітніх програмах. Як у твоєму житті з'явилися ці можливості?

— Усе починалося по-різному: посилання в соціальних мережах, випадкова інформація про програму, конференції чи знайомства. Я завжди намагалася використовувати можливості й не боялася подавати заявки. Після однієї з відмов близька людина сказала мені фразу, яку я пам'ятаю досі: «Не спіши, та не засмучуйся, твоє – тебе знайде». За останні кілька років я взяла участь у десятках міжнародних молодіжних та освітніх програм. Кожна з них дала мені нові знання, досвід роботи в міжнародних командах і можливість представляти Україну.

— Що найбільше вразило тебе в європейській освіті?

— Після навчання в кількох країнах я ще більше переконалася, що українська освіта має сильну академічну базу. Водночас мене дуже вразив формат, за якого університет активно співпрацює з бізнесом. Під час навчання в Австрії компанії пропонували студентам реальні завдання, а результати роботи могли впроваджуватися на практиці. Саме такий підхід допомагає студентам краще зрозуміти потреби ринку, отримати практичний досвід і відчути відповідальність за власні рішення.

— Зараз ти навчаєшся одразу в кількох університетах. Як тобі вдається все поєднувати? Поділися своїми лайфхаками.

— У мене немає універсального рецепта. Але я зрозуміла одну важливу річ: коли ти любиш те, чим займаєшся, ти не шукаєш час, а створюєш його. Ще один важливий принцип для мене: правильно розставляти пріоритети. Я не намагаюся зробити все одночасно. Я визначаю, що є найважливішим саме зараз, і концентруюся на цьому.

— Звідки ти береш мотивацію постійно навчатися?

— Моя найбільша мотивація полягає в усвідомленні того, що чим більше я знаю, тим більше розумію, скільки ще не знаю. Для мене навчання ніколи не було пов'язане лише з оцінками чи дипломами. Це спосіб краще зрозуміти світ. Саме тому я не боюся виходити із зони комфорту й постійно шукаю нові виклики.

— Чи змінило навчання за ОП «Адміністративний менеджмент» програма «Агрокебети» твоє бачення майбутньої кар’єри? І чим ти займаєшся зараз?

— Без перебільшення можу сказати, що навчання на «Агрокебетах» змінило моє бачення аграрної галузі та моєї майбутньої кар’єри. Я по-новому побачила її масштаб, міжнародне значення та можливості для розвитку. Саме тут остаточно зрозуміла, що хочу будувати свою кар’єру в агросекторі. Після навчання за кордоном я свідомо повернулася в Україну на магістратуру, адже хочу застосовувати здобуті знання та міжнародний досвід для розвитку своєї країни. Я не хочу просто працювати в агро. Мені важливо бути серед людей, які формуватимуть майбутнє українського агросектору. Зараз я свідомо не працюю, щоб зосередитися на практиці, магістерській роботі та дослідженнях. Для мене це інвестиція у власний професійний розвиток і підготовка до наступного етапу кар’єри.

— Зараз ти проходиш практику в Cygnet. Як тобі вдалося потрапити саме туди і яка твоя роль?

— Сьогодні я проходжу практику в Cygnet на посаді помічника фінансового директора. Практика відбувається у змішаному форматі, оскільки частину цього періоду я перебувала на академічній мобільності. Для мене це надзвичайно цінний досвід, адже я можу побачити аграрний бізнес зсередини, через фінанси, управління та реальні бізнес-процеси. Практика допомагає поєднати теоретичні знання з реальними бізнес-завданнями, а також краще зрозуміти особливості сучасного агробізнесу.

— Хто твій ментор на практиці? Яку роль він відіграє під час практики?

— Мій ментор — Бондаренко Володимир Сергійович, фінансовий директор Cygnet. Він допомагає мені не лише в робочих питаннях, а й під час написання магістерської роботи. Для мене дуже важливо отримувати практичний погляд на питання, які я досліджую в академічному середовищі. Саме такий досвід дозволяє краще зрозуміти, як працює галузь на практиці.

— Що б ти сказала випускникам бакалаврату, які сумніваються, чи варто вступати до магістратури?

— Не бійтеся зробити крок у невідомість. Саме за межами зони комфорту часто починаються найкращі історії. Не обов'язково одразу знати відповіді на всі запитання. Іноді достатньо просто зробити перший крок. Через кілька років ви навряд чи пам'ятатимете всі лекції. Але ви точно пам'ятатимете людей, можливості та рішення, які змінили ваше життя.

— Одним реченням: «Агрокебети» – …

— Стартова точка для тих, хто хоче не просто працювати в агро, а формувати його майбутнє.