Майбутні журналісти мандрують Україною: нас вітає Чорнобай, що на Черкащині

Після Новгород-Сіверського, що на Чернігівщині, ми, студенти-журналісти 3 й 4 курсів разом із кураторами Ніною Степанівною СТЕПАНЕНКО та Миколою Івановичем СТЕПАНЕНКОМ, опинилися в Шевченковому краї. До селища Чорнобай нубіпівців-однодумців запросила Карина ТКАЧЕНКО. Ми з радістю побували в цьому чарівному куточкові Черкащини.

Зворушливою була розповідь, точніше екскурсійні дискурси, Карини: «Я народилася і жила в смт Чорнобай Черкаської области. Це селище є адміністративним центром громади, воно має давню історію, тісно пов’язану з козацьким періодом України. Для мене Чорнобай – місце, де минули дитячі роки, де сформувалися мої погляди та відчуття дому».

Вона лаконічно, але системно, дотримуючись хронологійного принципу, виклала історію селища: «Перші історичні згадки про Чорнобай датуються серединою XVII століття. Відомо, що поселення виникло в козацькі часи та входило до складу Переяславського полку. Тут селилися козаки й селяни, які обирали ці землі через їхню родючість і зручне розташування. Поруч протікає річка Ірклій, яка в минулому мала важливе господарське значення для місцевих жителів. Протягом XVIII–XIX століть Чорнобай розвивався як сільськогосподарський та торговий осередок. Тут працювали ярмарки, ремісники, активно формувалася інфраструктура. У радянський період Чорнобай отримав статус селища міського типу, що сприяло його подальшому розвиткові: з’явилися навчальні заклади, медичні установи, культурні об’єкти».

Цікаво викладено версію походження топоніма Чорнобай. «Їх кілька, – наголосила Карина. – За однією з них, назва могла походити від прізвища або прізвиська одного з перших поселенців. Інша версія пов’язує слово «бай» з тюркськими мовами, де воно означає «заможна людина» або «пан». Остаточної й документально підтвердженої версії немає, проте всі вони промовисто засвідчують давнє походження оніма та багату на події історію поселення».

Основним місцем нашої віртуальної мандрівки став Чорнобаївський краєзнавчий музей. Цей духовний заклад, за справедливим твердженням нашого екскурсовода, – «важливий осередок збереження історії, у ньому представлені матеріали з історії краю, побуту місцевих жителів, козацького минулого та природи Чорнобаївщини. Це місце допомагає краще зрозуміти, як жили люди в різні історичні періоди».

Із цікавістю переглянули сюжети, які підготувала й продемонструвала Карина. Навички журналістської майстерности в нас сформовані – ось чи не найосновніший висновок, який ми зробили в кінці дискусії-обговорення. Дякуємо залюбленій у рідний край Карині (нам це чуття передалося) і кураторами – Ніні Степанівні та Миколі Івановичу за незабутні миті креативного спілкування.

Хором промовляємо: «Чорнобай – невелике, але затишне селище зі своєю історією, традиціями та особливою атмосферою. Саме такі населені пункти зберігають живий зв’язок поколінь і є важливою частиною історії України. Їх треба пильнувати місцевим мешканцям, про них треба знати всім і гордитися духовною величчю України. Слава Україні! Героям слава!».