Гнат Хоткевич у Києві: презентація книги «Тарасик»
Академік О. Білецький вважав Г. Хоткевича «найвизначнішим явищем в українській літературі ХІХ –ХХ ст.», а в одному із листів писав, що мріє «про те, що не в далекому майбутньому побачу надрукованою вашу чудову повість про дитячі роки Шевченка, яку читав я з великим задоволенням». Слід зауважити, що 1966 року у львівському видавництві «Каменяр» побачила повість письменника «Тарас Шевченко» з передмовою І.Денисюка. Збереглося унікальне листування знаного дослідника із дружиною Хоткевича Платонидою. Так, зокрема, радив «обов’язково познайомтись» зі спогадами Смолича «Розповідь про неспокій»: «Після Хоткевичевих знаменитих театральних споминів ніхто ще в нас не писав цікавіших мемуарів, як Смолич. Прочитайте і пишіть свої! Дуже я цікавий, яке ж буде видання нового перекладу «Камінної душі». Бачив я, нарешті, фільм «Камінний хрест». Дуже понурий. Повно ідіотів у кожному кадрі та обірванців. Всі селяни якісь будні, п’ють дуже багато горілки й безмежно довго частуються. Стефаник вийшов обкрадений. Зрештою, цей письменник не надається до фільму – занадто однотонний. А як там справа з екранізацією «Камінної душі»? Коли приїжджаєте до Львова?». В іншому листі повідомляв, що «бачив фільм про Довбуша. Деякі моменти гарні. Сподобалось мені особливо гуцульське весілля. Зроблено там багато, і все ж дещо грубувато, без тоншого смаку. А найбільший недолік – це сам образ Довбуша. Нема у нього нічого привабливого. А треба, щоб жінки закохувалися в залі у нього, щоб він поривав, вабив до себе усією своєю істотою, щоб був якийсь особливо «обаятельный». А в фільмі він не те що не симпатичний, а просто якийсь неестетичний. А в Марічки так страшенно губи намальовані, як у повії, просто гидко. Вбивають сороку, а кажуть, що то ворона. І все таки ще мало гір, верхів орлиного польоту у всьому. Ех, як би цей фільм робив Хоткевич!» (Львів, 12.ІІ.61).
Присутній на презентації заступник директора Інституту літератури ім. Т. Шевченка проф. Сергій Гальченко поділився своїми розмислами про окремі аспекти текстологічної підготовки такого роду видань. Присутні із задоволенням прослухали уривки із книжки у виконанні молодого актора одного із київських театрів (на жаль, не встиг записати його прізвища, прошу пробачення!). Наприкінці зазвучала пісні у чудовому виконанні бандуриста Тараса Силенка. Хочу висловити слова щирої вдячності Надії Іванівні Орловій, завідувачеві будинку-музею Тараса Шевченка, подвижниці музейної справи, за таку розкіш спілкування. У цьому музеї панує особлива атмосфера, особливе ставлення до своєї праці та відвідувачів. Дякуємо!!!
P.S. Варто нагадати, що 2002 року книжка «Тарасик» Г.Хоткевича була надрукована на Одещині: Хоткевич, Гнат Мартинович. Тарасик : [про жит. шлях Т.Г.Шевченка] / [Редкол.: А. Балабольченко та ін.]. — [Балаклія] : ІВК «Балаклійщина», 2002. [Кн. 1] 2002. — 589 с.
Сидір Кіраль, професор