Психологічні аспекти тероризму

Тероризм як негативний феномен сучасного суспільства
Типологія особистості злочинця (терориста)
Психологічний тероризм

ХХІ вік поправу стали називати ерою тероризму.
У переводі з латинського “terror” – це страх, жах. Основна мета терористів полягає в тому, щоб викликати стан переляку не тільки у своїх жертв – заручників, але й великої маси соціального оточення.

Сучасну книгу «Психологія тероризму» (2002) написав Д.В. Ольшанський . «… мабуть, на фоні терористичних актів в Нью –Йорку 11 вересня 2001 року, - зауважує автор, довго доведеться шукати і важко буде знайти якийсь не будь інший феномен, інформація про який за останні часи так швидко поширилась і миттєво підкорила собі свідомість мільярдів людей у всьому світі.    
У міжнародного тероризму це вдалося набагато швидше, ніж комп'ютерна революція або впровадження ксероксів. Всіма опанував «ШОК». 
При вивченні психологічних проблем терроризму ми стикаємося з такими проблемами:
1. Психологія террористів.
2. Психологіяс взаємодії териристів і заручників.
3. Психологія заручників — основних жертв діїї терористів.
4. Психологія ведення переговорів з терористами.

Ольшанський Д.В. називає основні сфери терроризму.

Політичний террор, який має за мету здійснювати вплив на політичних лідерів, представників влади, примусити прийняти ті чи інші рішення і здійснити певні дії. Метою політичного террору нерідко є усунення неугодних політичних діячів заради зміни політичного устрою.
Головний метод подібного террору – захват заручників, життя яких пропонується в обмін на уступки з боку влади.

Інформаціцйний террор – проявляється у прямому впливі на психіку і свідомість людей з метою формування необхідної суспільної думки. Методом террору є розповсюдження пліток (слухів). («слухи – пугало»), («слухи – агресія»).
Економічний террор – проявляється в різних дискримінаційих економічних діях, що мають за мету здійснити тиск на економічних конкурентів (фірми, держави). Методи террора такого типу можуть бути самими різноманітними – гра на пониженні вартості акцій конкурента або доведення до банкрутства.

Соціальний (побутовий) терроризм - сюди можна віднести любі акти залякування і спричинення шкоди на побутовому рівні. Формула террора: висування вимог терористами – погроза насильства – відмова властних структур виконати вимоги терористів – здійснення терористами насильницьких акцій – приведення в стан переляку населення країни – неадекватні дії правоохоронних органів – нові хвилі страху – нові террористичні акції.
Вивчення особи терориста справа неймовірно складна. Терористи практично недосяжні дослідникам. Вони готові зустрічатися з журналістами з метою пропаганди своїх поглядів, але контакт з психологами для них завжди небажаний.

  1. Меркантильні мотиви. Для певної кількості людей тероризм – це спосіб заробляння грошей. 
  2. Ідеологічні мотиви. Такий мотив виникає як результат причетності (вступу) людини в певну спільноту, що має ідейно-політичну спрямованість. 
  3. Мотиви перетворення і активної зміну світу. Такі мотиви пов'язані з переживанням несправедливості в існуючому устрої світу й бажанням його перетворити на основі суб'єктивного розуміння справедливості.  
  4. Мотив отримати владу над людьми. Через насильство терорист стверджує себе і свою особистість. Вселяючи страх в людей, він укріплює свою владу. 
6. Дружні (товариські) мотиви емоційної прив'язаності в терористичній групі. Такими мотивами можуть бути: мотив помсти за загиблих товаришів, мотиви традиційної участі в терорі, через те, що ним займається хтось із рідних чи близьких людей. 
7. Мотив самореалізації. Це парадоксальний мотив. З одного боку, самореалізація – це справа сильних духом людей. З іншого боку, подібна самореалізація – визнання звуження можливостей, констатація відсутності самодостатності в людині, яка не знаходить істинних способів впливу на світ, окрім насилля  

 

Основні якості особистості терориста описані в літературі як вимоги до членів терористичних організацій. 
В статуті Бойової організації партії соціалістів – революціонерів, який склав на початку ХХ століття відомий терорист Б. Савінков, записані ці вимоги. Через сто років, наприкінці ХХ століття, ісламський рух «Хамаз» наводить практично аналогічні вимоги. Бійці терористичних організацій, мають володіти такими якостями.
 
1. Відданість своїй справі (терору) і своїй організації. Б. Савінков писав: «Член бойової організації має бути людиною, безмежної відданості справі організації, яка має доходити до готовності самопожертви будь якої миті.
2. Готовність до самопожертви. «Воїн Аллаха, - записано в статуті руху «Хамаз», - готовий стати шахедом і в будь – яку мить віддати своє життя заради перемоги.
 
3. Витриманість, дисциплінованість, здатність контролювати свої емоції, пориви, інстинкти. 
4. Уміння притримуватися конспірації, регулювати задоволення своїх потреб.
5. Слухняність, бездоганна покора лідеру. «Послушність старшим – святий обов'язок воїна Аллаха». 
6. Колективізм – здатність підтримувати хороші стосунки з всіма членами бойового угрупування. Сучасний тероризм є груповою дією. Для забезпечення його ефективності, у підготовку  і здійснення терористичного акту мають бути включені декілька чоловік.  
Характеристика особистості терориста
Для терориста характерним є те, що весь світ замикається на своїй групі. Тому організація накладає жорсткі вимоги на індивідуальність людини, обмежуючи свободу її вибору.
Д.В.Ольшанський відзначає, що терористів відзначає психологічна ущербність, дефіцит чогось в житті, коріння цього може прослідковуватися ще з дитинства.
Така неповноцінність породжує потребу гіперкомпенсації в першу чергу за рахунок інших людей.
У психіці терориста емоції займають більше місця, чим раціональне мислення . «Про викривлену логіку терористів свідчить такий факт, що вони практично не можуть працювати в режимі діалогу…
Відомо, що під час переговорів з терористами у більшості випадків будь які компромісні рішення категорично відкидаються.
Терористи – особливий тип людей, у яких раціональні компоненти в поведінці і характері практично відсутні, а емоційні компоненти граничать з афективними станами. 
В цьому відношенні психіка терористів наближається до психіки людини натовпу.  Низький рівень культури і викривлені уявлення про оточуючий світ , впевненість, що тільки насильство і загрози є найбільш ефективними способами перетворення світу , роблять особу терориста специфічним соціокультурним феноменом. Приклади подібного прояву особистості ми спостерігали у терористів М. Бараєва, що захватили заручників в культурному центрі на Дубровці (Москва).    
За ступенем вираження емоцій розрізняють два типи терористів.
Перший тип характеризується надмірною холоднокровністю «відсутність дуже сильних емоцій, підкреслена холоднокровність вважається якістю, що підвищує ефективність терористичної діяльності і знижує ступінь ризику для терориста».
Другому типу терористів властива глибоке емоційне переживання. Рухливий темперамент призводить до гіперактивності і надемоційності.  Як правило, при здійсненні терористичного акту така людина зібрана і стримана, проте у повсякденному житті він не здатен стримувати свої емоції, пориви, афекти, агресію тощо.
Для більшості терористів характерна наявність примітивних синдромів, які перешкоджають розв'язанню складних етичних проблем. Д.В. Ольшанський називає три:  
1. «Синдром Зомбі» проявляється в постійній надбоєготовності, активної ворожості по відношенню до реального,  або віртуального ворога, націленість на складні бойові дії.  Ще такий стан називають «синдром бійця»
2. «Синдром Рембо» виражається в невротичній структурі особистості,  яка знаходиться  в конфлікті між  тяготінням до гострих відчуттів  і переживанням тривоги. Для таких осіб важливим є усвідомлення добровільно покладеної на себе місії. Думки про благородні альтруїстичні обов'язки, що дозволяють реалізувати агресивні устремління.  «Синдром міссіонера» 
3. «Синдром комікадзе – шахеда» наділені терористи смертники, які знищують себе разом зі своїми жертвами. До основних психологічних характеристик таких людей відноситься екстремальна готовність до самопожертви. 
Терористичні групи – це воєнізовані підрозділи бойових організацій. Ролі в групах розподілені таким чином:
Ініціатори, організатори, виконавці терористичних актів. 
 
В тіні за межами групи стоять замовники і фінансисти терористичних актів. Злочинні угрупування характеризуються наступними рисами:
  1. Розподіл ролей між членами групи;
  2. Наявність лідера;
  3. Спільність мети і спільної діяльності;
  4. Стійкими міжособистісними стосунками і згуртованістю групи;
  5. Психологічною єдністю групи, що виражається в суб'єктивному понятті «ми».
Слабким місцем в злочинному угрупуванні  В.І. Ілларіонов  відмічає:
Обов'язкову наявність ярко-вираженого лідера;
Наявність індивідів, що поступаються лідеру в силі, ступені агресивності, більш боягузливі (шестьорки);
В групах де висока недовіра і підозрілість відбуваються часті конфлікти призводять 
 
 

 

 
 

 

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook