Магістр ФАМ Альона Рябченко про свій досвід навчання у двох вишах: НУБіП і Університеті Анхальт (Німеччина)

     Магістр факультету аграрного менеджменту Альона Рябченко (спеціальність «Управління інвестиційною діяльністю та міжнародними проектами») вже півтора року навчається, можна сказати, на два університети – НУБіП і Університет Анхальт (Німеччина), де вивчає харчову промисловість і агробізнес.

• Яким чином опинилася в Університеті Анхальт?

     — Вступила на основі бакалаврату НУБіП. Допомогли у цьому фахівці міжнародного відділу: дали всю необхідну інформацію і взяли на себе оформлення наших паперів (нас тоді поїхало навчатися троє, і всі – з ФАМ). Треба сказати, що до цього я вже бувала в Німеччині – на практичному навчанні, тож уявлення про країну мала. І знайомство з Університетом Анхальт теж розпочала з практики, паралельно вивчаючи німецьку мову. Такий формат: коли маєш півроку на вивчення мови, знайомства з університетом, містом вважаю дуже вдалим, бо він суттєво економить час, коли вже починається безпосередньо навчання.

• І ось воно розпочалося…

     — Так, але не у вересні, а в жовтні. Пари тривають по півтори години, а з 13-ї до 14-ї – обідня перерва. Переважно навчання проходить німецькою, крім одного предмету на семестр, який обов’язково викладають англійською. Лекції завжди супроводжуються презентаціями. Студентів часто возять на безкоштовні екскурсії. Приміром, остання була на завод з виробництва солі, де ми розглядали логістику: як зберігається продукція, відвантажується, куди і яким транспортом відправляється тощо. Взагалі, за найменшої нагоди, кожен викладач намагається організувати такі виїзди. Причому вони можуть бути і за 150 кілометрів. Відвозять завжди на університетському автобусі.

• Тобто приділяють увагу практичній складовій підготовки?

     — Обов’язково. Наприклад, коли ми вивчали гігієну підприємства, то за всіма правилами відбирали зразки, проводили необхідні аналізи і дослідження в лабораторії. Я, до речі, зараз і працюю в університетській лабораторії: допомагаю писати докторську роботу (в основному робити досліди) одній співробітниці. Це дуже цікаво, адже і самі досліди інноваційні, і бачиш, як готується серйозна наукова робота. Для мене, людини, яка ніколи в житті не захоплювалася хімією – це абсолютно новий досвід.

• Навчатися на дві країни важко?

     — Дуже! В обох вишах багато часу йде на підготовку до сесії, написання курсових та різноманітних проектів. До того ж, в Німеччині ми часто готуємо групові проекти. Минулого року їх було аж три. Вболіваєш і за своє навчання, і колег підвести не хочеш. Тому справляюся. У рідному НУБіП навчаюся відмінно, отримую стипендію. І в Університеті Анхальт теж складаю все вчасно, а з березня почну вже писати дипломну роботу.

• Я так розумію, у німецькому виші стипендії не отримуєш?..

     — Ні. Досить і того, що навчання і проживання безкоштовні на весь термін – два роки. Хочу відзначити чудові умови проживання і зручність кампусу: тут, як і в НУБіП, все поряд. Буває навіть пари проходять в гуртожитку, який обладнаний лекційними і семінарними аудиторіями.

• А як з дозвіллям?

     — У німецьких студентів дуже активне життя. Багато подорожуємо, оскільки з Німеччини літати по Європі дуже дешево. Бували випадки, що знаходили квитки навіть по 1 євро. Займаємося спортом. В університеті гарний спорткомплекс: за 10-30 євро в семестр можна відвідувати спортзал, басейн чи групові заняття. Часто проводять дискотеки чи організовують зустрічі студентів-іноземців з переглядами фільмів. Серед яскравих заходів – День поля, студентські бали, посвята в першокурсники тощо. А на Різдво ми виступаємо зі своїми колядками і щедрівками в Бернбурзі. Минулого року нас навіть знімало телебачення. Цього ж року проведу Святвечір вдома – в Миронівці з батьками і сім’єю.

Розмовляла Ірина Білоус