Всесвітній день книги та авторського права

23 квітня 2019 року

Книги – морська глибина,
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Іван Франко

     Всесвітній день книги та авторського права було проголошено на 28-й сесії ЮНЕСКО 15 листопада 1995 р. (Резолюція № 3.18) в Парижі. Днем святкування було обрано 23 квітня, з огляду на її символічність для світової літератури, аргументами для вибору цього дня служило те, що саме цього дня померли такі видатні автори як Вільям Шекспір (23 квітня 1564 р. – 23 квітня 1616 р.), Мігель де Сервантес (1616 р.), Інка Ґарсіласо де ла Веґа (1616 р.), Хосеп Пла (1981 р.) та цього дня народилися Галдор Кільян Лакснесс (1902 р.), Моріс Дрюон (1918 р.), Григорій Тютюнник (1920 р.), Мануель Вальєхо (1923 р.). та ін.

     Уперше спробу пов'язати 23 квітня з книгами було зроблено 1923 р. продавцем книг у Каталонії (Іспанія). Початкова ідея належала валенсійському письменнику Вісенту Клавелу Андресу, який запропонував у такий спосіб вшановувати письменника Мігеля де Сервантеса, спочатку 7 жовтня, в день його народження, а потім – 23 квітня, у день його смерті. Цікавим фактом є те, що Шекспір і Сервантес померли 23 квітня 1616 р., але не в той самий день, тому що на той час Іспанія послуговувалася григоріанським календарем, а Англія – юліанським. Сервантес фактично помер на 10 днів швидше за Шекспіра.
     В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читачі змінюють один одного протягом 48 годин.


Винченцо Фоппа. Юний Цицерон за книгою. 1455 р.

     Дане свято започатковане з метою просвіти, для подальшого розвитку усвідомлення культурних традицій, а також з урахуванням того, що книги є найвагомішим засобом поширення знань та найнадійнішим способом їхнього збереження. Це найчудовіший винахід для обміну ідеями за межами людського простору та часу, а також найпотужніша сила викорінення бідності та мирного будівництва.
     Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.

     З цієї нагоди ЮНЕСКО та міжнародні організації, які представляють три основні галузі книжкової індустрії – видавців, книгорозповсюджувачів та бібліотеки, обирають місто, яке стає Світовою книжковою столицею, щоб упродовж наступного року підтримувати своїми власними ініціативами імпульс святкування Дня книги аж до 23 квітня наступного року. Головне святкування відбувається щорічно в штаб-квартирі ЮНЕСКО. Туди запрошують продавців книг, видавничі компанії та митців, щоб поділитися своєю пристрастю до книг та читання, проводячи практичні семінари для молоді з типографії, ілюстрування, книгопереплетення, книгодрукуванння. ЮНЕСКО щиро запрошує плекати книги як цінний інструмент для обміну знаннями, взаєморозуміння та відкритості у світі розмаїття. 

     Цікаво, наскільки полюбляють читати українці в останні роки? Компанія маркетингових і соціологічних досліджень «Research & Branding Group» провела опитування серед українців щодо їхньої читацької активності. Протягом жовтня-листопада 2017 р. дослідники опитали 1802 респондента віком від 18 років. Результати показали, що 43 % опитаних за останній рік прочитали хоча б одну книгу, проте 51 % українців не взяли до рук жодного видання. 6 % опитаних не змогли відповісти на питання, чи читали вони книги протягом попередніх 12 місяців.
     Число книг у тих українців, хто регулярно читає, коливається від одного до кількох десятків: 75 % – прочитали менше 10-ти книг, 50 % – менше 4-х, 25 % – менше 2-х. Середній показник прочитаних за рік книг становить 7 видань (6,9 – чоловіки, 7,5 – жінки).
     Аналіз відповідей респондентів свідчить, що бажання читати пов'язане з такими демографічними факторами як стать, освіта, тип населеного пункту та регіон проживання. Зокрема, частіше читають жінки, аніж чоловіки – 48 % до 38 % відповідно. При цьому більшу зацікавленість літературою проявляють люди з вищою освітою (їх число становить 57 %). Також більше читають ті опитані, які проживають в обласних центрах (53 %) чи великих містах (41 %) відносно жителів селищ та смт (37 %). 

     36 % українців ніколи не читали друкованих книжок. Про це говорять дані дослідження Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова за підтримки Українського культурного фонду на замовлення культурно-видавничого проекту «Читомо», цифрового видавництва GUTENBERGZ у 2018 р.
     Третина опитаних українців у 2018 р. прочитали від 1 до 5 книг. Вдвічі менше (14 %) прочитали від 6 до 10 книжок, лише 6 % − від 10 до 25 книжок, 4 % − від 25 до 50 книжок, і лише 2 % − більше 50 книжок.

     Частіше друковані книжки українських видавництв читали жителі Західного і Центрального регіонів порівняно з жителями Сходу і Півдня. Рівень читання книжок українських видавництв є приблизно однаковим у різних типах поселень. Найчастіше читають друковані книжки українських видавництв працівники сфери освіти, науки, охорони здоров’я, культури, ЗМІ, найрідше − працівники фінансового сектору, транспорту, енергетики, промисловості, а також торгівлі і сфери обслуговування.
     Жінки читають друковані книжки українських видавництв частіше, ніж чоловіки (33 % проти 21 % відповідно). Чим молодші респонденти, тим частіше вони читають друковані книжки, видані в Україні. Ті, хто спілкується вдома українською мовою чи однаковою мірою українською та російською мовами, читають друковані книжки українських видавництв частіше, ніж ті, хто спілкується лише російською мовою.

     Відмічаючи досить сумну статистику, пропонуємо вашій увазі цікаві рейтинги від журналів та інтернет порталів стосовно книжкових видань в Україні за минулий рік. Надіємося, якісь з нижче зазначених книжок захочеться прочитати!

Підсумки 2018 р.

     ВВС News Україна оголосила переможців премії Книга року ВВС-2018, представленої в партнерстві з Культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

     Книгою року-2018 став роман Юрія Андруховича «Коханці юстиції», переможцем у номінації Дитяча книга року ВВС-2018 журі обрало книгу Сашка Дерманського «Мері», у новій номінації Книга року ВВС - Есеїстика-2018 перемогла збірка Андрія Бондаря «Церебро».

    

     Автор «Коханці Юстиції» – «патріарх української літератури», сучасний український поет, письменник і публіцист, лауреат літературної премії Центральної Європи ANGELUS Юрій Андрухович.
     Описані події відбуваються в VII–XX ст. в Галичині. Читач побачить злочинців, котрі постали перед судом імперій-окупантів: австро-угорської, польської, німецької, радянської. У книзі описані не тільки жахливі і огидні злочини, але і слабкості і пристрасні захоплення злочинців... Покарання за них не завжди є об'єктивними, але часто жахливі. Більшість персонажів мали реальні прототипи, також, як і їх злочинні діяння. При написанні автор ґрунтувався на архівних матеріалах.

    

 

 

    

     Нова книжка провідного українського дитячого письменника Сашка Дерманського не залишить байдужим нікого з читачів.
     Сім'ю Ковальчуків важко назвати якоюсь особливою. Мама, тато, двоє діток. Щоправда, старший син, Андрійко, й досі не розмовляє. Принаймні, у цьому впевнені всі, хто його знає. А меншій, Марійці, бракує друзів і батьківської уваги. У татка на роботі все летить шкереберть, а мама просто хоче, щоб усе було добре. Звичайна сім'я, звичайне життя… І ось одного дня довкола починають коїтися дуже дивні речі. І що далі, то дивніші й небезпечніші. Може б, усе якось владналося, якби, наче сніг на голову, на них не звалилася бігова лошиця Мері, а за нею криничник Мефодій і підступний пан Вихиляс...

 

 

 

 

 

 

     «Церебро» − нова збірка малої прози Андрія Бондаря.
     Книга являє собою збірку малої прози автора. Вона відкриває своєму читачеві світ людей, з усіма їх невеличкими пригодами, життєвими ситуаціями, історіями і укладами, що відбуваються з усіма нами щодня, протягом усього життя. Автор звертає нашу увагу на те, що ми зазвичай не помічаємо або не вловлюємо, але що не змогло вислизнути від його пильного й уважного письменницького погляду. Все це він підносить читачеві на сторінках цієї невеликої книги, даючи йому можливість заглянути в свій світ.
     Всі тексти зібрані під цією обкладинкою мають одну цікаву особливість. Одні з цих історій автор взяв зі свого особистого життєвого досвіду, а інші він вигадав, перетворивши свої фантазії в химерне бачення.

 

7 головних книг, виданих в Україні за версією журналу Vogue:

1. «Катерина», Тарас Шевченко
     «Катерина» – шедевр української літератури. Тарас Шевченко розповідає історію відчайдушної любові жінки та неминучої ганьби.
     До перевидання поеми «Катерина» Тараса Шевченка у видавництві «Основи» поставились оригінально: запропонували зробити ілюстрації молодому художнику Миколі Толмачеву. Микола, який навчався в Паризькій академії красних мистецтв, і зараз живе і працює в Парижі, створив з «Катерини» екзистенціальну символістську казку. Книга виходить англійською мовою до Різдва.

   

2. «Теура», Софія Яблонська
    «Теура, Софія Яблонська» – проект, який представляє світові й Україні визначну українську фотографку, письменницю, мандрівницю, кінодокументалістку. Він поєднує фото альбом фотографій та 3 книжки мандрівної прози із літературної спадщини Софії Яблонської (1907–1971 рр.)
     «Теурою» – червоною птахою – назвали Софію й визнали «своєю» тубільці острова Бора-Бора, де вона однією з перших з’явилася з фото- та кінокамерою. В Індокитаї, Єгипті, Цейлоні, Балі, Таїті, Новій Зеландії – скрізь в світі знімала «живу» картину життя, а не модні на той час постановки.
До фото альбому, що видрукуваний українською та французькою мовами, включені її фотографії з навколосвітової подорожі 1930-х років.

3. «Інтернат», Сергій Жадан
     Ця книга про те, як змінилося життя українців на сході України, де вже чотири роки триває війна. «…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…Січень 2015 р. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…». За словами Сергія Жадана, цю книгу, перш за все, варто почитати людям, які ніколи не були на Донбасі, і які знають про події, що відбуваються там, тільки з новин.

4. «Пройти крізь стіни», Марина Абрамович
     «Пройти крізь стіни» – український переклад автобіографії художниці Марини Абрамович. Це розповідь про життя художниці від першої особи: про дитинство в післявоєнній Югославії, про те, як коли Марині було 14, її тато організував їй уроки живопису з сербським художником Філо Філліповичем, і це стало її першим зануренням в мистецтво, про те, як юна Марина Абрамович покинула свій будинок в пошуку свободи, про 20-річні відносини з художником Улаєм, про бідність і аборти, про коханців і зради. Рідкісний дар Абрамович – бути чесною.

5. «Просто діти», Патті Сміт
     Мемуари Патті Сміт – один з найкращих прикладів свого жанру: пронизлива, чесна, проста і абсолютно непафосна історія про життя панк-діви, рок-зірки, талановитої поетеси і однієї з найбільш богемних нью-йоркських дівчат 1970-х. Разом з тим це ще й унікальна біографія фотографа Роберта Мепплторпа – коханця і друга Патті Сміт, про якого ніхто не писав так точно і тонко, як Патті. А разом з тим і портрет епохи сімдесятих, і розповідь про найцікавіші явища того часу: від ворголівської «Фабрики» до розквіту групи The Doors. На українській мові книга виходить у видавництві Vivat в грудні.

 

6. «Твій погляд, Чіо-Чіо Сан», Андрій Любка
     30-річний Андрій Любка – один з найпопулярніших українських авторів нового покоління. Його розповіді, зазвичай, «проковтуєш» за вечір: вони легкі, грайливі, наповнені любов'ю до життя і увагою до дрібниць.
     П’яний суддя на пішохідному переході збиває на смерть молоду жінку і, ясна річ, без особливих зусиль уникає покарання. Але чоловік збитої – не з тих, кого можна купити чи залякати, він краще втратить усе, та відомстить. Психологічний трилер про сучасну Україну, де вартість людського життя вимірюється хабарами, а вбивці стоять у перших рядах на церковних службах. Але до чого тут Пучіні і здатний спопелити душі обох антагоністів погляд мадам Батерфляй? І чи справді поділ на добро і зло є в цьому романі таким однозначним? Відповіді на останнє запитання читач не знайде до самої розв’язки. А можливо, й після неї.

7. «Коханці юстицїї», Юрій Андрухович.

7 найкращих українських книг за версією Радіо МАКСИМУМ:

1. «Бурштин», Василь Тибель
     Захоплюючий роман Василя Тибеля, відзначений премією міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2018 р.), – чи не найперша в українській літературі спроба поглянути на «бурштинову проблему» на Поліссі в людському, а не політичному вимірі. Віртуозно збудований сюжет, що обертається навколо «сонячного каменя», динамізм оповіді, органічне використання «народної демонології», відчутний зв'язок із «наївним мистецтвом» – все це не залишить байдужим навіть найвибагливішого читача.

 

2. «Тарас. Повернення», Олександр Денисенко
     Роман про життя Шевченка, засланого на Арал, вражає «живими» документальним подробицями. З одного боку, знущання начальства та важкі умови служби в каспійському степу не залишали місця для сентиментів, але, з другого боку, спогади про рідну Україну можна назвати рятівною панацеєю на пекло царської муштри. Принаймні у цьому романі саме так описана служба Шевченка – наче у революційному прориві образу поета до джерел, тобто без зайвих прикрас, але й не без правди життя, в якому траплялися різні ситуації, випадки та історії.

3. «Сестри крові», Юрій Винничук
     Події роману розвиваються в Ґданську, на українському корсарському кораблі «Стрибог», який полює на іспанські ґалеони, та, звичайно, у Львові.
     З моменту, як у бернардинському монастирі виявлено «Біблію диявола», нею відразу зацікавилися і Папа Римський, і шведська королева Христина, і вони попри все намагаються отримати її.
     Інтриги до сюжету додає прибуття до Львова іспанського принца Хуана, який наймає козаків для здобуття трону, та поява таємничого ордену Сестер святої крові.
     Поєдинки, морські битви, замовлені вбивства… І все це на тлі відчайдушної оборони Львова від військ Богдана Хмельницького 1648 р. Цікаво ще й те, що вперше в літературі ці події описано не очима українців, поляків чи євреїв, а очима львів’ян.

4. «Ажнабія на червоній машині», Марина Гримич
     Словом «ажнабія» називають в арабських країнах іноземок. Дія роману Марини Гримич відбувається в сучасному Лівані, відомому своїм міжконфесійним розмаїттям, і перегукується з середньовічними арабськими оповідками з «Тисячі й однієї ночі». В центрі сюжету опиняються дві ажнабії-українки – Павліна, заміжня за сунітом Ахмадом, та Віра (лагідно – Вірунчик), дружина шиїта Жаввада. Павліна береться допомогти Жавваду порозумітися з дружиною, однак та несподівано зникає, і в пошуках Вірунчика Ахмад, Жаввад, Павліна, а також таємничий дуруз Зіяд, що несподівано приєднався до компанії, об’їжджають червоною машиною увесь Ліван.
     Книга пронизана делікатним гумором, який допомагає уявити специфіку міжетнічних шлюбів на Близькому Сході і розкрити секрети міжконфесійного та міжкультурного порозуміння.

 

5. «Пасажир», Олег Драч
     Головний герой твору – досить дивний пасажир, який сідає в потяг з Санкт-Петербурга до Львова і знайомиться з іншим не менш екстравагантним і таємничим персонажем – своїм сусідом у купе. Ідеологічна сутичка, що починається між ними за темпом нагадує двобій вмілих шпажистів, але сутність, що стоїть за кожним з незнайомців залишається прихованою. Цей твір можна б було назвати розповіддю про дорожню пригоду, а потенціальний кінороман за ним роуд-муві. От тільки фантоми й філософія, що стоїть за ними тут чіткіші ніж риси облич і пейзаж за вікном. А задача вгадати, ким є насправді двоє співбесідників і чи справді існує той Львов в кінці шляху – ось, що робить роман, по-справжньому захопливим і непересічним читанням.

6. «Транс», Остап Українець
     Перекладач і письменник Остап Українець, який нещодавно стрімко увійшов у вітчизняний культурний простір майстерними перекладами Говарда Філіпса Лавкрафта та дебютним, тепло сприйнятим читачами і критиками, романом «Малхут», продовжує своє письменницьке паломницво і презентує другий роман «Транс».
     Європа, наші дні. Молодий хлопець вирушає в мандрівку, Паломництво, мета якого йому невідома, а кожен крок вказує лише на наступний. Ним рухає бажання з'ясувати, ким є друга особа, із якою він ділить тіло, а також – хто такий зловісний Третій, що завжди йде поруч із ними. Водночас слідчий віденської поліції кидається навздогін за єдиним свідком дивного злочину, проходячи маршрут Паломництва у зворотньому напрямку – у процесі розслідування йому відкривається правда про головного героя. Правда, яку і сам герой може дізнатися, тільки здійснивши самопожертву. Відповідь на запитання «про що цей роман?» у кожного буде своя, так само, як і трактування, ким насправді був головний герой на початку «Трансу» і ким він став наприкінці.

 

7. «Лицар Смарагдієвого Ордену», Юлія Чернінька
     Якщо вам здається, що часи великих див давно минулися і сучасні герої позбавлені колишньої мужності, відважності й високих почуттів, книга української письменниці Юлії Чернінької – саме для вас. Вона познайомить вас зі звичайним хлопчиком Ярославом, який на перший погляд нічим не відрізняється від своїх однолітків. Проте це на перший погляд, адже на Ярчика чекає нелегкий шлях у інший світ, і мета його – велична: повернути дітям радість, жагу до життя і усмішки. А допоможе нашому юному героєві кмітливий і кумедний кіт. А ще, як годиться у серйозних казках, буде багато пригод, чарів, гумору й карколомних подій.

Топ-7 найкращих художніх книжок українських авторів за версією книгоблогерів книжкового порталу yakaboo.ua:

1. «Де немає Бога», Макс Кідрук
     Рейс 341. Пасажири займають свої місця. Жінки, чоловіки, діти заповнюють салон. Кожен думає про своє, трошки хвилюється, трошки боїться. Українка Анна згадує чоловіка-атовця, а росіянин Єгор – коханку, одну із жертв збитого над Донбасом Boeing 777. Німецький депутат Олівер Моргенштерн міркує про політичну кар'єру, гравець Національної футбольної ліги Лоуренс Грейс згадує свої матчі. А мала Лейла просто радіє подорожі. Усі ці люди – незнайомці з різними долями. Єдине спільне для них – рейс 341. Літак набирає висоту. За бортом уже починають розширюватися мікротріщини на обшивці. Пасажири ще кілька хвилин перебуватимуть в приємному незнанні, бо потім – літак розіб'ється. Він як мертвий птах лежатиме серед гірських хребтів. З нього вибиратимуться ті, хто вижив… Їм буде здаватися, що найгірше – позаду. Але насправді – все ще попереду. Тут, де вони опинилися, немає нічого, тільки холодні верхівки гір. Так, вони вижили під час катастрофи. Але чи зможуть зашитися людьми там, де немає навіть Бога? Де кожен сам собі Бог…

 

2. «Білий попіл», Ілларіон Павлюк
      Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла... Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця – страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу.
     «Білий попіл» – це надзвичайно цікавий, атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар (субжанр американської масової літератури 1920-х – 1960-х рр., різновид «крутого» кримінального роману). У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування – логічне і містичне.

3. «Антена», Сергій Жадан
     «Антена» – 80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх двох років. Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії – ранковими новинами.

 

4. «Дитя песиголовців», Володимир Арєнєв
    Марта на прізвисько Відьма знає, чому батько повернувся з-за річки саме таким. Та вона досі не уявляє, що тепер їй робити і як його врятувати. Здається, єдина людина, котра може допомогти, – класний керівник Людвіг Штоц, та він віднедавна дуже сильно змінився. І це не дивно: після того, як в місті з’явилися песиголовці, все пішло шкереберть. Так, неначе минуле прокинулося й проростає у теперішньому житті гострими драконячими зубами…

5. «Пампуха», Алевтіна Шавлач
     Ганя – справді класна дівчина, але її звичне життя враз різко змінилося. Їй приклеїли образливе прізвисько та посипалися насмішки. Перед нею постають серйозні проблеми, але вона знаходить вихід. Цькування у школі й на вулиці її не зламали. Ті, хто знущався з неї, переконалися, що Ганю цим не дістати. Вона пересилила себе й знайшла свій шлях. І до неї прийшло все, про що мріяла.

 

6. «Франческа. Повелителька траєкторій», Дорж Бату
      У минулому Андрій Васильєв працював ведучим новин і готував репортажі з гарячих точок. А сьогодні він – оператор корекції траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США.
     Герої його книжки, працівники НАСА, відповідають за траєкторії і орієнтацію сателітів, а також за підведення космічних кораблів на підхідні орбіти до міжнародних космічних станцій. У часі космічних робочих буднів з Доржем, його напарницею Франческою, полковником Вескоттом, Сарою, професором Расселом та іншими постійно трапляються кумедні та незвичайні історії. Найчастіше у різні халепи потрап¬ляє сицилійка Франческа. Усе, до чого вона торкається, вибухає, горить і розбивається... А космос близько.

7. «Світи суміжні», Роксолана Сьома
Казимира, практичний психолог, часто переїздить із міста до міста через специфіку роботи чоловіка. З паранормальними явищами вона подеколи стикалася й мешкаючи за попередніми адресами. Одначе там не ставалося чогось небезпечного. І лише переселення до галицького містечка Ж., куди Михайла направляють відроджувати алебастрові промисли, замалим не обертається для них загибеллю доньки.
     Іноді доводиться заплатити велику ціну, аби зрозуміти, що минуле й сучасність мають куди більше спільних таємниць, аніж бачиться на перший погляд.

     Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.
     Нехай придбана у цей день нова книжка стане її власнику справжнім другом і порадником.


Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України

 


Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook