Реальність ідеї і сюрреалізм втілення: гранітні мешканці центрального університетського скверу

6 серпня 2017 року

 Спочатку була ідея. Ідея наповнити центральний університетський сквер кам’яними «мешканцями» - контактними скульптурами. І взялась вона не з пальця, а запозичена з центрального міського парку Коростишева – міста, де здавна добувають камінь і працюють знані в цій царині майстри. Серед них і заслужений художник України Віталій Рожик, роботи якого відомі у всьому світі, а частина з них прикрашає Коростишів. 

- Ми давно вже товаришуємо з ним, - говорить проректор з науково-педагогічної роботи, міжнародної діяльності та розвитку Вадим Ткачук, ініціатор цього починання. – Він працює в галузі монументальної і садово-паркової скульптури. І за підтримки Віталія та випускників факультету механізації сільського господарства нашого вишу ця ідея стала реальністю. 
 
Безпосередній вклад Віталія Рожка – неординарні роботи, передані університету безоплатно, а випускники покрили витрати на проведення симпозіуму українських скульпторів, спеціально проведеного для наповнення університетського скверу. А напередодні четверо майстрів – подружжя Андрій Дацько і Наталя Тарасенко зі Львова, Віталій Дахівник та Віталій Рожко - спеціально завітали до університету, щоб вибрати місце під свої роботи.
 
Сьогодні студенти, співробітники і гості університету можуть насолоджуватися їхнім спогляданням. Щоправда, однієї з центральних фігур експозиції – Ніки – у сквері ще немає (Андрій Дацько завершує роботу над нею). А решта гострими на язик відвідувачами дістала назви «Магістр» (а як ще накажете величати скульптуру під академічною шапкою магістра ?), «Мексиканець» (знову ж таки за форму головного убору, який нагадує сомбреро) хоча я б особисто назвав це «НЛО на гірський вершині». На тлі цих сюрреалістичних зображень впізнаваними виглядає довгодзьобий птах із народної казки про лисичку і журавля. Але найпершими «прописалися» у сквері дві закохані хмаринки, які до Голосієва перебралися з того ж таки Коростишева. 
 
 
 
 
 
Цю добру справу ми можемо продовжити і далі. Ідеї є. От тільки для проведення аналогічних симпозіумів скульпторів потрібні кошти, адже камінь з неба не падає. Де ви, доброзичливці з випускників, згодні підтримати цю ідею і далі?

Валентин Обрамбальський
 
Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015