Пам’ятаємо… Пишаємось… Дні пам’яті незрячих юристів

21 вересня 2015 року

 

 

Незрячий юрист.

             Незрячий юрист захищає права,
           В підсудному бачить невинність.
           Імям Батюка він говорить слова -
           убивши неправди провинність.
 
           Бере він з собою відчутність війни
           Та пролиту кров партизана.
           В імя Батюка він незнає вини,
           А знає зневолені рани.
 
           Таке почуття розуміння у нім,
           Що сам ти дійдеш мимоволі
           До правди Святої у серці твоїм,
           Від тої нелегкої долі.
 
           Незрячий юрист на сторожі стоїть
           У сонячні дні захищає.
           В імя Батюка він готовий спинить
           Нещастя над праведним краєм.
 
           Яким би не був несподіваним суд -
           Завжди він вступає до бою.
           Крізь всю темноту та болючість огид
           Він правду тримає як зброю.

 

 

                                                    21 вересня 2002 року
                                                          Юрій Тітов

 

Студенти юридичного факультету Коваль Дмитро, Шимчик Тарас, Синюк Ніка, Запальський Дмитро, Волошин Нікіта взяли участь у мітингу, організованому на День пам’яті Якова Батюка та в підтримку незрячих адвокатів, що був проведений в Будинку культури ім. Я. П. Батюка Київського навчально-виробничого підприємства №1.

 

За особливі заслуги, мужність і героїзм виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років Якову Петровичу Батюку, керівникові підпільної комсомольської організації міста Ніжина Чернігівської області присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.
За фахом Яків Батюк був юристом. Будучи ще дитиною, він повністю втратив зір, проте сліпота не перешкодила йому з відзнакою закінчити Київський державний університет ім. Тараса Шевченка і зайнятися адвокатською діяльністю.
Він мав виняткову пам'ять, прекрасно орієнтувався на слух і на дотик. Здібностей, які полегшували життя незрячого в звичайних умовах, виявилося досить, щоб керувати підпіллям у ворожому таборі.
За кілька днів до звільнення Ніжина Яків Батюк загинув. Його розстріляли окупанти коли йому було трохи більше 25 років. Похований він у братській могилі у місті Ніжині. 

 

 

Це була справжня, сильна духом яскрава особистість. Він зумів, будучи інвалідом створити у Ніжині велике, добре законспіроване і дуже діяльне підпілля. Група, поступово перетворилася у патріотичну антифашистську організацію, яка тісно співпрацювала з партизанським загоном "За Батьківщину". Ніжинська організація на Чернігівщині була найчисельнішою і найактивнішою, так її оцінював двічі Герой Радянського Союзу Федоров. На той час усе населення допомагало Червоній армії перемагати ворога, вести всенародну боротьбу за незалежність нашої Батьківщини.

   Яскраві епізоди різносторонньої діяльності підпільників покладені у основу документальної повісті Шатрова "Подвиг у пітьмі". Батюк постає перед нами, як прекрасний організатор, людина незламної волі, розумна, скромна, вимоглива до себе, що дала йому можливість і в пітьмі, яка його оточувала, стати активним борцем за визволення.  

 

 

Київська спецшкола-інтернат для сліпих дітей №5 носить його ім'я. Успішно працює при учбово-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих будинок культури імені Якова Батюка. В Київському Національному університеті ім.Тараса Шевченка, де навчався Батюк, є аудиторія-музей "Вони захищали Батьківщину" імені Якова Батюка.
Тільки держадміністрація міста Києва замінила вулицю названу на честь героя на Деміївську, викресливши це ім'я з сьогодення міста Києва. На прикладі героїв війни є чому повчитися молодому поколінню. Захисники любили свою Батьківщину, цінили все, що вона дає. Яків Батюк вважав, що освіта, працевлаштування, умови життя, що одержують від держави інваліди, це не подачки убогим, не виявлена їм благодійність, а плоди загальних перетворень у країні, результат нашого соціального устрою.

   У рідному місті Ніжині над могилою Якова Батюка і його вірних товаришів стоїть пам'ятник, скульптура жінки, яка втілює матір Батьківщину. До братської могили героїв на міському кладовищі, протоптана широка стежка, адже справа Ніжинських молодогвардійців, увійшла скромною часткою до великого подвигу, який приніс нашому народові і усьому людству велику перемогу над фашистською Німеччиною.  

 

 

Героїзм, готовність до подвигу, самовідданість, на славу Батьківщини, на славу ідеї це не риси окремих осіб і характерів, а риси народні, вони повинні бути притаманні сьогоднішнім громадянам будівникам України, що продовжують справу загиблих, готують щастя майбутніх поколінь.

Зазнали лиха війни і наші незрячі юристи, Петро Степанович Комаров відомий у Києві адвокат, він війну застав у Житомирі, під час евакуації сліпих дітей школи-інтернату директор цього закладу евакуювався з сім'єю покинувши вихованців одних на вокзалі. Вони хто як міг самостійно добиралися по домівках за десятки і сотні кілометрів.

Анатолія Адамовича Маляра війна не пожаліла, вибух у дитини забрав зір. Нещодавно ми відзначили 40 років його адвокатській діяльності.

Зробила війна інвалідом і лейтенанта Янчука Василя Зіновійовича - академіка, професора, доктора юридичних наук, чий життєвий шлях є яскравим прикладом служіння людям та відданості юридичній науці. Василь Зіновійович у квітні 1945р. попав на фронт, а 1 травня 1945 року вступив в Берлін разом з 5-ою ударною армією. Видатний науковець був ініціатором створення ряду наукових юридичних центрів та навчальних закладів, зокрема в Національному аграрному університеті. В 1999 році проф. В. З. Янчук обійняв посаду завідувача створеної в нашому університеті кафедри аграрного, земельного та екологічного права, яку очолював до останніх днів життя. В пам’ять про визначного педагога та науковця в 2006 році кафедрі аграрного, земельного та  екологічного права юридичного факультету Національного агарного університету присвоєно ім’я академіка В. З. Янчука.

 

Студент магістратури 1-го року навчання
Дмитро Коваль,
асистент кафедри адміністративного
та фінансового права
Юлія Янчук
 

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій