Микола Козакевич: Пробачте, мамо

Пробачте мамо, не вернувся,
Хотілось бачити мене.
Мій голос довго-довго чувся,
Та вже ніхто не поверне. 

Зі мною поруч побратими,
За Україну полягли.
Пішли у вічність пілігрими,
Солдат з собою повели. 

Стояли разом, воювали
Тепер всі поруч лежимо.
Були кохані, ми кохали,
Любові більше не ждемо. 

Ще будуть весни ранком цвісти,
Вертатись будуть журавлі.
Та нам додому вже не плисти,
Схилятись ненці до землі. 

Рідненька знаю, вам не легко
Носити квіти до могил.
У вічнім вирії далеко,
Вернутися немає сил. 

Пробачте мамо, не вернувся,
Хотілось бачити мене.
                    Мій голос довго-довго чувся,
                          Та вже ніхто не поверне.

Микола Козакевич,
випускник факультету механізації УСГА