Хто добре діагностує – той добре лікує!

  Лікар ветеринарної медицини – одна з найскладніших лікарських професій, адже лікувати тварин набагато складніше, а ніж людей. Тому ветлікарем має бути фахівець із величезним багажем знань з усіх розділів ветеринарії. Національний університет біоресурсів і природокористування України, який веде підготовку таких фахівців, приділяє величезну увагу якості освіти, яка б відповідала запитам споживача вже багато років!

  Сьогодні відбулась зустріч з випускником нашого університету 2008 року Максимом Сергійовичем Карпуленко – старшим науковим співробітником науково-дослідного епізоотологічного відділу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи.

• Максиме Сергійовичу, як склалася Ваша професійна діяльність після закінчення факультету ветеринарної медицини НУБіП України.

— У 2008 році я закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України та отримав диплом лікаря ветеринарної медицини. Свій професійний шлях почав з ТОВ «Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД», де пропрацював майже рік лікарем ветеринарної медицини. Надалі я пов’язав  свою професійну діяльність з науковими установами і першою був Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів куди я перейшов працювати у 2008 року на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини в лабораторію молекулярної біології та імунохімії в сектор молекулярної біології та електронної мікроскопії. Пропрацювавши рік відчув прагнення до більш глибокої наукової роботи та у 2009 році вступив до аспірантури з відривом від виробництва за спеціальністю 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія і вірусологія яку закінчив у 2012 році. Результатом довготривалою наукової праці був успішний захист кандидатської дисертацію у спеціалізованій вченій раді НУБіП України у 2013 році. Наступний життєвий і професійний досвід був у стінах Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження з 2013 по 2017 роки. Певний проміжок часу був присвячений тісній практичній діяльності на СТОВ «Старинська птахофабрика» з 2017 по 2018 роки. Починаючи з 2018 року по теперішній час працюю на посаді старшого наукового співробітника науково-дослідного епізоотологічного відділу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи.

• Які якості, на Вашу думку, виховує факультет ветеринарної медицини НУБіП України у своїх студентах?

— Для професії лікар ветеринарної медицини притаманні такі якості як: відповідальність, спостережливість, цілеспрямованість, а найбільшою особливістю є любов до тварин та вміння «розуміти» їх, а у цілому наш фах це надзвичайно непроста робота з високими вимогами до медичного розуміння, що я повною мірою зміг отримати під час навчання у alma mater.

• Хто з викладачів вплинув на Вашу зацікавленість до наукового напрямку роботи?

— Мені дуже запам’ятались цікаві лекції з гістології, які викладав професор Володимир Хомич, а враховуючи сьогоднішню мою роботу хочу зазначити лекції з епізоотології, які читав Віктор Постой і свого дипломного керівника Наталії Сорокіної.

• Наші абітурієнти часто цікавляться, де вони зможуть працювати отримавши диплом лікаря ветеринарної медицини, що Ви можете сказати з цього приводу?

— Отримавши диплом лікаря ветеринарної медицини, молоді спеціалісти можуть працювати в таких організаціях як: ветеринарні лікарні, лабораторії при науково-дослідних інститутах та вишах, тваринницькі підприємства, підприємства з переробки продукції тваринництва, звіроферми, звіринці, розплідники, продовольчі ринки, підприємства громадського харчування, митницях тощо.

• Що Вам найбільше подобається в обраній професії ?

— Найбільше в моїй професії мені подобаєтьсяте, що в ній потрібно працювати як руками, так і головою. І скільки б років ти не займався цією роботою, ти все одно знаходитимеш для себе щось нове та цікаве.
  Найпрекрасніше, що є у нашій професії – це повертати так, як було, тобто у стан здоров'я. А найскладніше – переносити рівень болю своїх пацієнтів та свою безпорадність перед серйозними хворобами та смертю. Хоча здавалося б, ставлення у ветеринарних лікарів має бути простішим – оперувати собаку не рівноцінно операції у людини. Але за весь час роботи я зрозумів одну просту річ – тварини переносять захворювання так само, як і люди. Іноді стійко, інколи боячись. Але при цьому вони відчувають такі ж болючі відчуття, що і люди. Хіба що сказати про це не можуть.

• Максиме Сергійовичу, як і чому Ви вирішили пов'язати своє життя зі спеціальністю ветеринарний лікар?

— Я вирішив, що це буде моєю професією орієнтовно в дванадцять років. На предмет "як я до цього прийшов" складно міркувати: я інтуїтивно і швидко знайшов свою "нішу", жодного разу не замислившись щодо інших професій. Цьому сприяв, звісно, і випадок із дитинства. У мене з'явився перший собака, який захворів і я дуже багато робив, щоб його вилікувати. То був, можна сказати, мій перший ветеринарний досвід. А ще я завжди любив тварин – з дитинства завжди було шкода всіх кішок, собак, птахів тощо та ніколи не розумів тих, хто може викинути домашнього вихованця на вулицю або вдарити. У ветеринарії, як у великій медицині, потрібно мати доброту та співчуття.

• Що на вашу думку можна порадити абітурієнтам факультету ветеринарної медицини?

— Охочим пов’язати своє життя з ветеринарною медициною, хочу порадити обирати профільний факультет в НУБіП України, адже випускник даного навчального закладу є широко профільними спеціалістами які можуть працювати у різних галузях, як на продуктивних тваринах, так і надавати лікарську допомогу дрібним домашнім тваринам. Також слід зазначити значний рівень вивчення лабораторної справи з діагностики хвороб різного походження, що є досить актуальним і важливим у роботі лікаря ветеринарної медицини, адже хто добре діагностує – той добре лікує!

Розмову вів Микола Радзиховський,
професор кафедри епізоотології,
мікробіології і вірусології