До 100-річчя з дня народження декана лісогосподарського факультету Василя Степановича Наконечного

     Важко правильно підібрати слова, аби висловити безмежну вдячність і точно охарактеризувати життя наших Вчителів, які не тільки щедро дарували нам свої фахові знання, а і були взірцями прищеплюваних нам чеснот, вчили нас рівнятися на тих, хто попереду, а не очікувати тих, хто позаду. Саме такими були наші фахові Батьки – керівники та викладачі лісогосподарського факультету. Одним з таких, не для однієї тисячі випускників факультету, став наш декан, доцент, кандидат с.- г. наук Василь Степанович Наконечний.
     Загалом нам, випускникам 1974 року, повезло більше, ніж іншим. У нас було двоє факультетських Батьків: першу половину навчання Деканом у нас був доцент Георгій Володимирович Дубінін, а другу – доцент Василь Степанович Наконечний. Обидва ветерани Другої світової війни, офіцери-орденоносці, патріоти галузі, випускники факультету, добре знані лісівничій громаді України та далеко за її межами.
     Народився В. С. Наконечний 7 (записаний 10) січня 1923 р. в селі Степанці Канівського району Черкаської області, у селянській родині. У 1941 р. він закінчив 10 класів Степанецької середньої школи і, як більшість його ровесників, одразу після випускного балу був призваний на військову службу, яку проходив у 1-му Київському артилерійському училищі. З наближенням ворога до Києва училище було евакуйовано до м. Красноярська. Там, далеко від боїв, Василь Степанович попросився на фронт і був направлений до м. Ташкента, де саме формувалася бригада, з якою у грудні 1941 р. він узяв участь у боях під Москвою. В одному з боїв В. С. Наконечний був важко поранений і до березня 1942 року лікувався у шпиталі. У складі 4-ї Гвардійської стрілецької дивізії Василь Степанович пройшов усю війну, яку закінчив у м. Відні. Був командиром взводу, начальником розвідки дивізіону, командиром артилерійської батареї. Демобілізувався В. С. Наконечний у 1947 році у званні гвардії капітана. За звитягу у війні його нагороджено орденами Вітчизняної війни першого та другого ступенів, орденом Червоної зірки і 12-ма медалями.
     У 1949 р. В. С. Наконечний вступив на лісогосподарський факультет Київського лісогосподарського інституту, який закінчив у 1954 році і був залишений асистентом кафедри загального лісівництва Української сільськогосподарської академії. У 1962 р. він захищає кандидатську дисертацію, а з 1963 р. працює доцентом і до 1966 р. завідує кафедрою. З 1972 по 1982 рр. обіймає посаду декана факультету. У 1977 – 1987 рр. завідує кафедрою загального лісівництва. З 1987 р. по 1994 р. Василь Степанович знову на посаді доцента кафедри.

Науково-педагогічні працівники лісогосподарського факультету УСГА за часи декана, доцента В.С. Наконечного

     Наукові інтереси В. С. Наконечного були пов’язані з розробкою раціональних способів ведення лісового господарства у грабових дібровах Правобережного Лісостепу України. До основних його наукових праць, які не втратили і сьогодні свого наукового і практичного значення, належать: «Природне насіннєве відновлення граба в дібровах Правобережного Лісостепу УРСР і способи його використання», «Лесоводственные свойства граба обыкновенного и его роль в повышении продуктивности дубрав» та низка інших. Загалом В. С. Наконечний опублікував понад 70 наукових статей та 18 навчальних і методичних посібників з лісівництва.
     По життю Василя Степановича супроводжувала його вірна дружина, землячка з Черкащини, лікар за фахом Галина Мусіївна. Разом з нею вони виростили двох синів-красенів Володимира та Олександра. Після виходу Василя Степановича на пенсію, за наполяганням Галини Мусіївни, вони переїхали жити на природу. Звісно, обрали рідну і благодатну Черкащину та оселилися в родинній оселі дружини в селі Боярка, що розкинулося вздовж однойменної річки у Лисянському районі. Упродовж 1648–1670 рр. Боярка, на чолі з сотником Іваном Валобородьком, входила сотенним містечком до складу Білоцерківського полку української держави Військо Запорізьке. Поселення зі славною історією за своєю назвою нагадувало В. С. Наконечному рідну Боярську ЛДС, якою він не тільки предметно опікувався, працюючи деканом факультету, а й на теренах якої він проводив практику зі студентами, вивчав природне поновлення сосни, закладав стаціонари з рубками догляду різної інтенсивності.
     До останніх своїх днів, незалежно від того, де мешкав він жив проблемами галузі, факультету, кафедри, колег і випускників. Не стало Василя Степановича 21 серпня 2009 року. Поховано його на Лісовому цвинтарі м. Києва. За 40 років роботи на факультеті доцент В. С. Наконечний підготував цілу плеяду лісових спеціалістів, для понад тисячі він став духовним батьком. Багато з них займали і нині обіймають високі керівні посади у лісовій галузі. Проте, незалежно від посад, усі, від простого лісівника і до Міністра, з вдячністю згадують щирого, по-батьківськи доброго, по-дитячому безпосереднього і доброзичливого Василя Степановича Наконечного, нашого фахового батька – нашого Декана. Таким по-батьківськи добрим, безпосереднім і доброзичливим Він залишився у нашій вдячній пам’яті назавжди...

За дорученням випускників лісфаку УСГА 1974 р., В. Маурер