Островська Анастасія: сьогодні у кожного є можливість стати не просто успішним, а цінним для людей і суспільства, тому я обираю "Соціальну роботу"
Майже 2500 років тому великий мислитель Аристотель сказав: «Сутність людини відображається в її діях». І ця істина не втрачає своєї актуальності й нині, коли наша країна бореться за незалежність і волю, за демократію і людяність. Російські загарбники обстрілюють і бомбардують мирні міста й села України, катують і вбивають мирне населення. Війна завдає непоправного болю, порушує психічне і фізичне здоров’я, руйнує соціальні зв’язки. Саме зараз усі українці потребують соціально-психологічного відновлення, підтримки і супроводу. Тому Островська Анастасія Романівна не вагаючись обрала фах вчителя-реабілітолога за освітньою програмою другого (магістерського) рівня вищої освіти «Соціально-психологічна реабілітація» в НУБіП України.
– Анастасіє, для подальшого навчання Ви обрали НУБіП України. Що спонукало Ваш вибір?
Обираючи заклад вищої освіти, я вивчала різні інформаційні джерела: офіційні сайти найпрестижніших закладів вищої освіти, соціальні мережі та відгуки студентів і випускників. Для себе я відкрила НУБіП України як сучасний університет європейського рівня, який славиться якісними освітніми послугами, сучасним доступним освітнім середовищем, можливістю навчання за програмою подвійного диплому, цікавим студентським життям, широкими можливостями для самореалізації та мальовничими природніми просторами. Спілкуючись зі знайомими, які навчались в НУБіП України, я почула багато позитивних відгуків і твердо вирішила продовжити навчання саме в цьому університеті за омріяною спеціальністю «Соціально-психологічна реабілітація».
– Чому обрали спеціальність «Соціально-психологічна реабілітація»?
Для подальшого навчання я обрала освітню програму другого (магістерського) рівня вищої освіти «Соціально-психологічна реабілітація». Тому що ця професія надзвичайно потрібна всім, хто потребує соціальної, психологічної, фізичної, моральної підтримки. Особливо нині, це діти, літні люди, люди, які втратили своїх близьких і свої домівки, військові, які повертаються з війни та вимушені переселенці. А ще мені дуже хочеться долучитися до великого проєкту – Національна програма психологічного здоров’я українців, ініційованого першою леді України Оленою Зеленською аби своїми діями, працею допомогти людям подолати соціально-психологічні проблеми.
– Яке Ваше життєве кредо?
Моє життєве та професійне кредо можна окреслити словами Ліни Костенко: «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом», які розкривають зміст професійної діяльності і життєвих переконань соціальних працівників, психологів, вчителів-реабілітологів.
– Анастасіє, поділіться своїми планами на майбутнє?
У майбутньому планую працювати в соціально-реабілітаційному центрі свого міста, аби допомогти дорослим і дітям відновити психічне здоров’я, суспільні звя’зки, соціальні функції та хочу стати справжнім фахівцем своєї справи. Ще маю мрію відкрити приватний кабінет або центр соціально-психологічної реабілітації для військових, які повернулися з війни. Адже для них мають бути створені спеціальні умови, розроблені за міжнародними стандартами індивідуальні реабілітаційні програми та якісно організований соціально-психологічний супровід.
– Дякуємо за вибір. Успіхів у навчанні, професійній діяльності та здійсненні мрій!
Розмову провела
професор кафедри соціальної роботи та реабілітації
Демченко Ірина
