Світовий досвід організації та розвитку університетської системи онлайн навчання на прикладі Німеччини
Якщо для багатьох країн світу онлайн навчання вже давно займає окремий щабель та має неабияку популярність, то більшість українських університетів не мають такого досвіду, й тому проходять більш складний період адаптації. Як відомо, Німеччина була однією з перших країн, котра на освітньому ринку впровадила систему програм онлайн. Ще в 1967 році в Німеччині було створено Інститут Дистанційного навчання, співзасновником якого вважають Університет у місті Тюбінген.
Більшість навчальних закладів по всьому світу переходять на навчання з використанням віртуальних комунікацій. Найбільша проблема, з якою зіткнулися навчальні заклади України, полягала у розробці та створенні відповідних онлайн платформ, оскільки всі ми звикли до загальноприйнятої взаємодії між викладачем та студентом, а технологічна база університетів виявилася не готовою до різкого переходу в онлайн-режим. Концепція сучасного дистанційного навчання потребує не лише передачі знань на відстані, але й здатності набувати знань, вмінь і компетентностей за допомогою використання доступного онлайн-контенту в будь-який час.
Дистанційне навчання в університетах України, як і в більшості закордонних, відбувається через спеціальні навчальні платформи, а саме: Moodle, Microsoft teams, Google Classroom. Такі навчальні портали є доволі зручними, оскільки завдяки ним студенти можуть проходити тести, знаходити лекційні матеріали та підтримувати зв’язок із викладачами. Для проведення лекцій в онлайн-режимі використовують програми Zoom Meeting, Discord, Google Meet, Webex та інші комунікаційні технології. Найбільшою проблемою вітчизняних платформ для дистанційного навчання є те, що немає єдиного інструменту або майданчику, який би вирішував усі задачі. Так, наприклад, для проведення тестів викладачі НУБіП України користуються платформою Moodle, а онлайн-пари проходять в Zoom, Google Meet чи Webex.
Набір форм і методів навчання в німецьких університетах близький до українського: лекція, семінар, практичне заняття. Вибір семінару залежить від симпатій студента до викладача, його наукових інтересів. Студент самостійно планує роботу на тиждень. Основне завдання семінару навчити студента мати свою точку зору й захищати її. На кожний семінар подається реферат (нагадує курсову роботу) обсягом 20-25 сторінок. Таких робіт може бути дві, три, п'ять, залежно від здібностей студента. Наприклад, у Німеччині студенти повністю закріплені на спеціально створеній платформі Stud.ip, де вони можуть приєднуватися до обраних дисциплін, знаходити викладений матеріал (презентації, лекції, додаткову літературу), відразу підключатися на дистанційні пари, напряму контактувати з викладачами та іншими студентами. Також для них створені персональні поштові скриньки, розроблено особистий онлайн-розклад, який відображає інформацію щодо предметів. Більшість університетів проводять додаткові онлайн-конференції та зустрічі, що допомагає студентам компенсувати втрачену можливість зустрічатися в реальному житті, часто на віртуальні пари в ролі лекторів запрошують роботодавців, які дають студентам цінні знання. Студент сам складає план своєї роботи на час навчання, самостійно планує своє академічне життя. Він має змогу самостійно обирати дисципліни, які буде вивчати, строк навчання, професорів і семінари. Він сам визначає, яким іспитом закінчить своє навчання: або буде здавати державний іспит, або вийде на захист магістерської роботи (диплома). Пізніше він може сам змінити цей план.
Керівництво університету радить використовувати в організації онлайн навчання додаткове програмне забезпечення, зокрема: OpenCast Studio, Shotcut, HandBrake (для відеозаписів), DFNconf, Zoom (для вебконференцій). Також, усі університети мають антикризові команди, які просять студентів і викладачів утриматися від використання популярних онлайн – сервісів, які викликають сумнівність відповідно до законодавства про захист даних, таких як WhatsApp, Skype, Face Time, на відміну, серед студентства українських університетів ці сервіси є доступними та популярними. Натомість веб спеціалісти пропонують здійснювати конференц-дзвінки через Tubmeeting. У студентському містечку лекції можна автоматично записувати в певних аудиторіях або в студіях звукозапису One Button. Це повністю автоматизована кіностудія, у якій співробітники університету можуть самостійно створювати навчальні відеоролики, короткі лекції, інтерв’ю.
Особиста сфера гейміфікації відноситься до індивідуального досвіду і включає ігрову механіку для особистого зворотного зв'язку, прогресивних нагород (наприклад, балів та рівнів) та відстеження прогресу (наприклад, індикаторів виконання). З іншого боку, соціальна сфера гейміфікації визначає ту частину досвіду онлайн-навчання, яка використовується разом з іншими студентами та має інтерактивний характер. Наразі однією з найбільш популярних ігрових платформ навчального характеру є “Kahoot!”.
Мазур Ірина, студентка 2 курсу, 7 групи спеціальності «Менеджмент»
НУБіП України - Hochschule Griesheim University, Germany.
Розгон І. Ю., старший викладач кафедри англійської філології
