Привітання Президента України з Різдвом Христовим
Так звучить світло. Так звучить диво. Так звучить життя. Так звучить Різдво. Наш «Щедрик». Наш Леонтович. Наша історія, яка в часи війни має особливо символічне значення. Великий український композитор Микола Леонтович кілька років жив і працював у місті, що сьогодні має назву Покровськ. Викладав тут музику дітям, створив хор і саме там написав другу редакцію «Щедрика», що в ці дні лунає в кожному куточку Землі. Так українець подарував світу музичний дух Різдва.І нехай кожна людина у світі, почувши його, згадає Україну. Те, як ми боремося сьогодні за головний символ цього свята – за надію й перемогу життя. На нашій землі, у кожному місті, у кожному містечку, зокрема і в Покровську. Божественна музика, написана там, і зло, яке принесла туди Росія, яскраво показує, у чому різниця між нами й ними. Ми прагнемо творити, а для когось сенс життя – сіяти смерть. Ми хочемо спокою, хочемо справедливості, ми хочемо миру.Все, що нам треба, – мирно жити на своїй землі, бачити сонце, своє небо, а в ньому – різдвяну зорю, а не іранські «шахеди» й російські ракети. Але декому «скучна і нє хватаєт двіжухі». Ці слова – доказ, наскільки вони далекі від Бога, від християнства, від реальної віри. І це є доказ, чому їхня неволя й темрява програють. Ми це знаємо. Світ знає це.І це знає Бог. А зло програє. Українці вірять у це й моляться про це. Аби все те лихо й весь той бруд зникли з нашої землі назавжди. І українці, безумовно, заслуговують на це.
Дорогий народе!Сьогодні дуже особливий вечір. Святвечір.І це наше третє Різдво в часи війни. Наша велика українська сім’я не може відзначати його повною мірою – так, як хотілося б, так, як це має бути.Не всі з нас удома, на жаль. Не в усіх, на жаль, є дім. І не всі, на жаль, із нами. Однак попри всі біди, які приніс ворог, йому не вдалося захопити або знищити головне – наші серця, світло всередині нас, віру в добро й милосердя, людину всередині кожного з нас.Ми не втратили своїх цінностей, і тому сьогодні ми вшановуємо всіх, хто віддав життя, захищаючи нас. Ми молимося сьогодні за всіх, хто на фронті, щоб повернулися живими. За всіх, хто в полоні, щоб повернулися додому. За всіх, кого Росія загнала в окупацію. Всіх, кого змусила поїхати. Всі, кому непросто, але вони не втратили Україну в собі, а отже, їх ніколи не втратить Україна.А тому, хоч би де ми сьогодні були, ми точно разом. Ми вдруге відзначаємо Різдво в одну дату як одна велика сім’я, єдина країна. Вдруге у новій історії Різдво об’єднує всіх українців. Ми сьогодні пліч-о-пліч. І ми не загубимося. Наживо чи подумки ми привітаємо одне одного, подзвонимо батькам, поцілуємо дітей, обіймемо рідних, згадаємо своїх. Наживо, на відстані чи в душі – українці сьогодні разом. І допоки ми це робимо, у зла немає шансів. І ця наша єдність і тепло одне до одного і є справжнім духом Різдва, його унікальною атмосферою, яку ми попри все збережемо всередині себе й поділимося з тими, хто поруч. З усіма, кого ми любимо. З усіма, хто для нас такий рідний.А це сьогодні кожен українець і кожна українка.Я вітаю всіх вас із Різдвом Христовим!Нехай у наших душах панує світло віри, серця наповнить світло надії, а кожен дім – любов і достаток. Нехай Господь береже вас, ваші родини, нашу Україну.Хай із його допомогою зникне все те зло, що прийшло в наш дім. А замість нього будуть добро й справедливість. Хай буде мир і достаток.І щоб кожна дитина була здоровою. Зраділа подарункам. Усміхнулась. Попри все відчула це свято. І хай буде найцінніше – коли сяють від щастя дитячі очі.Саме те, за що ми боремось.Саме те, за що молимось.Саме те, на що ми заслужили.Зі святом вас, дорогі українці, дорогі українки! Христос народився!Славімо його!